Піст — не жертва, а милостиня: поради козятинського священника

 

 

28 листопада у православних християн починається Різдвяний піст (Пилипівка).

Різдвяний піст тривалий, але не суворий — до Миколи (19 грудня) можна куштувати рибу (крім понеділка, середи і п’ятниці). Потім — тільки по суботах та неділях. У день перед Різдвом до першої зірки не їдять нічого. Хоча цей піст, на відміну від Великого, не суворий.

 

До дня Святого Миколая (19 грудня) можна вживати рибу, крім пісних днів — понеділка, середи і п’ятниці.

Дозволяється їсти рибу і у великі релігійні свята та дні пам’яті святих: Введення в храм Пресвятої Богородиці (4 грудня),

Святої Великомучениці Катерини ( 7 грудня),

Андрія Первозванного (13 грудня),

день Святителя Миколая Чудотворця (19 грудня).

Після 19 грудня рибу можна їсти тільки по суботах і неділях.

Останні 5 днів посту найсуворіші — слід відмовитися від будь тваринної їжі.

Поради від отця Романа Масири, настоятеля козятинської Православної церкви Святого пророка Іллі (Київського патріархату):

—     Піст — особливий час пізнання власної немочі і подолання власного «я». Чому Церква виділяє особливі пісні періоди? Для того, щоб людина могла закріпити досягнуте в цей особливий час у повсякденних реаліях: обстановка посту мобілізує нас. Ми щось усвідомлюємо, встаємо на шлях боротьби з тими чи іншими схильностями — ці усвідомлення і боротьбу ми вносимо з посту в повсякденне життя. Кожен наступний піст приносить щось своє. Тому і говорять, що пости — це сходи, які ведуть нас у Небо.

—     Не слід забувати, що піст стосується не тільки обмежень в їжі. Це, перш за все, дні покаяння, молитов, прощення образ і стриманості у всьому. Тим не менш, постити слід по силам — піст для людини, а не людина для посту.

—     Якщо вас протягом посту запросили на відзначення дня народження або інше святкування, пов’язане зі святковим столом, і ви не можете відмовитися — по можливості попередьте господарів про те, що ви дотримуєтеся посту. Їжте ті страви, які є пісними, або просто утримайтеся у пост від відвідувань.

—     Той, хто постить, повинен більше уваги приділяти своєму духовному життю: молитися, обмежити відвідування розважальних заходів.

—     Православному християнину протягом посту також обов’язково потрібно прийняти таїнства Сповіді і Причастя, бажано перед початком і перед закінченням посту.

—     Батькам не потрібно силувати дітей до посту, але власним прикладом показати користь духовного та фізичного очищаючого значення посту.

—     Разом з тілесним постом повинні ми проводимо і піст душевний. Людина стримується від лихих помислів, учинків і слів. Нехай постять не тільки уста й шлунок наші, але й очі, і слух, і всі члени нашого тіла.

—     Господу потрібна не ваша жертва(відмова від чогось), а ваша милостиня(від слова «милостивий»). Отже, будьте милостиві до усіх і усього, що вас оточує.

—     Часто люди, що за станом здоров’я не постять у їжі, молитвою і духовним очищенням стають ближчими до Господа. Необхідно пам’ятати, що міра посту для кожного своя.

—     За висловом святих отців, піст, як пташка, яка підноситься до неба. Ця пташка повинна мати два крила, одне крило — це обмеження в їжі, а інше — молитва.

Як стверджує отець Роман, чисельність людей в храмі під час посту хоч і ненабагато, але все ж таки збільшується останніми роками. І це насправді дуже тішить. Адже зараз період, коли чимало людей  відчувають справжній духовний голод. Різдвяний піст — це чудовий час для очищення думок і відсторонення від мирських проблем.

 

Ганна Собчук

Голодні роки козятинських залізничників

У ДЕНЬ ПАМ’ЯТі ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ…

Тема надзвичайно важка для вивчення й для дослідження, тому що це суцільна трагедія цілого покоління, цілого народу, цілої держави . І не можна бути байдужим, вчитуючись в історичні документи, які колись писалися під грифом «цілком таємно». Але саме вони дають нам істинну картину людської біди, несамовитих страждань,  розкривають її справжні масштаби. Без таких архівних документів, які побачили світ зовсім недавно, ми не змогли б у повній мірі відтворити об’єктивну картину голоду, який перетворився в суцільний мор – ГОЛОДОМОР.

Питання забезпечення продовольством залізничників, членів їхніх сімей, робітників та службовців, інших категорій населення містечка було актуальним завжди.

Це, в першу чергу, було пов’язано зі збільшенням планових завдань та навантаження по забезпеченню безперебійного та безаварійного залізничних перевезень , що в свою чергу призводило до розширення інфраструктури залізничного містечка і як наслідок — збільшення загальної кількості населення. Так станом на 1930 рік  в місті налічується з залізничним пролетаріатом та другими  до 4 тис. робітників.(Бердичівський міський архів.)

Неодноразово проблеми ці піднімалися на засіданнях райвиконкому та Козятинської селищної ради.

“ Поставити питання перед ОВК про ненормальне постачання м. Козятина мукою, недостача якої зле відбивається на населенні . В зв’язку з чим  потрібної кількості випеченого хліба часто не буває, що викликає незадоволення населення.” (Прот. № 68  засідання  Козятинського райвиконкому , 4 травня 1927 р.

“ Поставити вдруге питання перед ОВК про збільшення завозу борошна для Козятинського району, зокрема для м. Козятина, в якому почувається велика гостра проблема.” (Прот. № 70 засід. Козятинського райвиконкому від 17 травня 1927 р.  № 1409.

Уже наприкінці 1928 року продовольчий дефіцит в країні призвів до введення в містах карток на хліб та інші продукти. Така ситуація спостерігалася протягом наступних років в т. ч. і в м. Козятині.  Особливо ця ситуація  дійшла  до критичної межі  починаючи з осені 1932року та протягом 1933року.

Про що свідчать документи.

Як торкнувся голод наших залізничників — знаходимо у спецповідомленні начальника дорожньо — транспортного відділу ГПУ Південно-Західної залізниці Бережкова секретарю Вінницького обкому КП(б)У М. Алексєєву про настрої працівників залізниці, датований 20 травня 1932року.

«Злободневным вопросом всех прослоек работников Юго-Зап(адной) ж(елезной) д(ороги), в первом квартале 1932г(ода), так и во втором квартале особенно является вопрос снабжения их продовольствием. Недовольство работников транспорта принимает массовый характер и обостряется с каждым днем. Несвоевременная выплата зарплаты, недостаточность продуктов питания, а зачастую отсутствие их совершенно создает крайне нездоровую атмосферу. Так ,если взять состояние самого снабжения на май месяц, то картина такова:

Из занаряженных для всех Эксплуатационных районов Юго — Западной ж. д. на май месяц продуктов, как то муки 30 801тонна, получено 900 тонн, крупы из 224,5 тонн не получено ничего. Кроме того. недополучено 94 тонны за апрель месяц Указанное количество падает на макароны и манную крупу, кои вовсе не были выданы, из-за прекращения работ фабрик за отсутствием продукции для выработки. Из занаряженных 84 тонн мяса, 114 тонн сахара, 205 тонн растительного масла, 204 тонн рыбы на май месяц не получено ничего. Хотя некоторые продукты РТПО по нарядам в мае и получали, но это получение шло в погашение апрельского долга.

В силу создавшегося положения транспортники вынуждены пользоваться услугами рынка, но в связи с дороговизной такого при скудном бюджете они этого сделать не в состоянии. За неимением средств многие транспортники прибегают к тому, что несут на базар продавать домашние вещи, но на базарах на них нет спросу и зачастую можно слышать: “Что вы продаете вещи, вы продуктов дайте. В результате лицо, продающее тот или иной предмет, вынуждено продавать его за бесценок, но чтобы купить себе кусок хлеба, именно кусок, так как он продается даже небольшими кусками.

Такое положение крайне нездоровым отпечатком ложится на политико-моральное состояние рабочих и служащих транспорта. Помимо того, нервозное состояние усугубляется еще появлением в большом изобилии на базарах крестьянства, просящего хлеба. Ежедневно у хлебопекарен создаются огромные очереди, которые за получением хлеба простаивают по несколько часов кряду и в результате  не получивши такого, в виду недостатка. Со всякого рода нецензурными эпитетами по адресу Соввласти расходятся по домам. Не говоря уже об очередях, скопляющихся около хлебных магазинов, зачастую в ряде районов и крупных узлах по нескольку дней кряду хлеб не выдается вовсе. Из-за отсутствия муки в РТПО, а о мелких линейных станциях и говорить не приходится. Таким образом, сдвига в деле снабжения работников транспорта продовольствием в сторону улучшения нет.»

“Крім хліба, машиніст, помічник машиніста і кочегар, що від’їздить на цілу добу, а то й більше, нічого не отримує.

Велике «свято» для паровозників, коли в ларку видають в дорогу 20 грам цукру і дуже рідко на 3 чоловіка одну коробку консерви. Правда іноді буває сир. Але за якістю, цей сир для їжі непридатний.

Безліч скарг, протестів з боку робітників нічого не допомагають, як і не допомагають численні рішення партосередку та місцевкому, щоб покращити  постачання в дорогу. Керівники чекають невідомо на що…

Треба забрати у цих горе – керівників, що шкідливо ставляться  до обслуговування робітників партійні та профспілкові книжки і посадити  на лаву підсудних” (Г-та “Козятинський залізничник №69 14.10.1933р. «Посадити  на лаву підсудних”)”.

У Козятині відкривається нова зона відпочинку

 

16 червня 2012 року об 11.00 в районі каскаду Талимонівських ставків відбудеться урочисте відкриття паркової зони під патронатом депутата обласної ради від Партії Регіонів, начальника Південно-Західної залізниці, Почесного громадянина міста Козятина Олексія Мефодійовича Кривопішина. Під час офіційного відкриття паркової зони відбудеться нагородження найактивніших учасників проведення робіт (залізничників, громадських активістів).

У програмі свята:

— концерт за участю фіналістів міського конкурсу «Козятин має таланти»;

— театралізовано-спортивне дійство на водяному плесі за участю плавців та русалок;

— показові виступи каратистів;

— розіграш лотереї; — караоке;

— турнір з футболу.

Запрошуємо всіх бажаючих взяти активну участь у святковому відкритті паркової зони, пише http://komr.gov.ua.

Зі світлим святом Христового Воскресіння!!!

 

Під зорями весна ще буде спати,

Козятин мла вкриватиме густа,

А ми до церкви підем привітати

Воскреслого Христа.

А в церкві так велично, світло буде,

Заграють дзвони із церковних веж,

І разом з ними заспівають люди:

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

У поле, в ліс, де сніг останній тане,

У досвіток покотиться луна

А там зі сну прокинеться і встане

дзвінка весна.

І зійде сонце, наче кругла паска,

Мов писанка, розквітне вся земля —

Радіймо, друзі, великодня казка

Гаївкою хай серце звеселя!

Співаймо, друзі, в великоднім колі

І Господа воскреслого молім,

Щоб обновивсь весною щастя й долі

Наш рідний край, наш дім.

Христос Воскрес ! Воістину Воскрес!

Всех женщин — с праздником!!!

От старой бабушки до самой юной девы

Есть в женщине частичка древней Евы!

И потому без видимой причины

До смерти в нас влюбляются мужчины!

Нас любят и юнцы, и старики,

И любят не за ЧТО, а ВОПРЕКИ!

Пусть мы мотовки, дурочки, болтушки,

Ленивые хозяйки, хохотушки,

Транжирки, приставучие, как кошки,

И даже сумасшедшие немножко!

Мы — женщины, а значит — совершенство!

Мы дарим нежность,теплоту, блаженство

Очаг храним, детей своих рожаем,

И дом,где мы, не зря зовется РАЕМ!

Без нас любой мужчина пропадает,

Он, не успев найти, уже теряет!

Лишь рядом с женщиной любой котенок — лев!!

Я предлагаю тост — за нас за всех!

С 8 МАРТА!

Куті смачної,коляди гучної,щасливого Різдва і на весь рік добра!

Усіх козятинців вітаю з Різдвом Христовим!!!!!!!

Від Різдва і до Різдва,

Щоб здоровям, щастям в хаті,

Ви були завжди багаті.

Спокій в домі, сонце ясне,

Хай ніколи не погасне,

Хай у добрі проживає

Вся ваша родина.

Колядуйте, веселіться,

Бо весела днина.

Я щиро бажаю веселих вам свят,

Куті, пампушків, українських коляд.

На столі Свята вечеря,

вся родина за столом.

Відкриває Ангел двері

позолоченим крилом.

Пахне снігом і кутею,

сяє зірка, сніг рипить.

І колядка над землею

з добрим Ангелом летить.

Христос народився! Славімо його!

Веселих свят!!!

Козятин та усіх козятинців — з Новим роком!

В Україну в Новий рік

злий дракон з Китаю втік,

бо у нас є хліб і сало,

там лиш рисом годували.

Ми дракошу пожалієм,

він відразу подобріє.

Хай собі у нас літає,

з Новим роком всіх вітає!

З НОВИМ РОКОМ, ДОРОГІ МОЇ!

З НОВИМ ЩАСТЯМ!

Як зустріти Новий 2012 — рік Дракона

Згідно зі східним календарем, покровителем нового 2012 року є міфічна істота – чорний водяний Дракон. Зодіакальний Дракон уособлює карму, цикл втілень, нагороду за добрі справи та покарання за проступки. Рік Дракона багато в чому обіцяє бути особливим, тому відповісти на питання, як його зустрічати, просто: якомога цікавіше і веселіше.

ЯСКРАВИЙ КОЛОРИТ ІМІДЖУ

Астрологи трохи розходяться у рекомендаціях щодо забарвлення вбрання, в якому треба зустрічати Новий рік: одні кажуть, що у ньому обов’язково має бути присутній чорний колір, інші — що це щось середнє між чорним і жовтим (золотим). Зрозуміло, що оскільки Дракон — істота непересічна і яскрава, зустрічати його бажано в убранні яскравих і соковитих тонів. Можна вдягати найвідвертіші сукні, але в одязі має бути хоча б одна ниточка чорного кольору. І хоча покровитель року надає перевагу зеленим і червоним кольорам, вочевидь йому має сподобатися будь-який яскравий і фантастичний наряд. Дракони люблять коштовності — у стародавніх казках і легендах вони виступають в якості вартових біля скарбів. Отож, якщо маєте коштовності, обов’язково їх надіньте і носіть упродовж всього року, тоді Дракон підтримуватиме вас своєю силою і мудрістю. За відсутності дорогих прикрас можна обійтися й біжутерією, головне, щоб усе було підібране зі смаком. Втім, багато хто вважає, що блискучі намиста, кольє і брошки краще залишити для прикрашання ялинки, а більше уваги приділити створенню фантазійного макіяжу і вишуканого манікюру. Зачіску на догоду Дракону можна прикрасити яскравими пасмами, а для її закріплення використовувати лаки з золотими, срібними і бронзовими блискітками. Чорний Дракон любить сучасні музичні ритми і бадьору музику різних стилів і напрямків – таку, від якої ваші ноги самі кинуться в танок. Тому перед тим, як зустрічати рік Дракона, обов’язково продумайте музичний супровід новорічного свята. Це можуть бути найрізноманітніші танцювальні ритми, близькі покровителю року, – від різких, немов кидок кобри, до гіпнотично плавних. Ви навіть можете скласти свій власний танець – наприклад, уявити собі, як рухався б великий, але спритний дракон під традиційні музичні мотиви Сходу або ж сучасну музику у стилі hip-hop, R&B чи tehno.

ПРИКРАСЬМО БУДИНОК «СЯЙВОМ ДУШІ»

Вода є стихією нового 2012 року, тому, готуючись зустрічати 2012 рік, оберіть основою святкового дизайну символи води. Це можуть бути розставлені у різних місцях оселі вишукані мушлі, морські зірки, зображення риб і підводного світу. Звичайно ж, головний символ року Дракон теж повинен бути присутнім у декорі помешкання. Не забудьте подарувати своїм близьким будь-яку прикрасу чи сувенір, що символізував би цього персонажа. Це можуть бути керамічні, кришталеві або дерев’яні статуетки Дракона. І неодмінно залиште одну-дві фігурки для себе – поставте або повісьте їх на видному місці, щоб догодити покровителю прийдешнього року.

Варто постаратися протягом усього року не втрачати того яскравого «сяйва», в атмосфері якого проведете святкову новорічну ніч. Це стосується не стільки яскравого вбрання і дизайну помешкання, скільки краси спілкування, почуття гумору і доброзичливості та інші блискучі риси особистості. Дракон любить усе яскраве і блискуче, але він не терпить непостійності. А якщо ви ще не обрали, на чому зупинитися, то покваптеся, пам’ятаючи: в одних і тих же коштовностях треба буде ходити цілий рік, а «сяйво душі» ніколи не зблідне. Воно сильніше за блиск золота і сприяє удачі, притягує добрі події й приємних людей у ваше життя.

СВЯТКОВИЙ СТІЛ

Кожен Новий рік хочеться приготувати щось особливе, надзвичайно смачне і оригінальне. Щоб не повторюватися, варто звернутися по допомогу до символу наступаючого року. Яке меню схвалить цей мудрий східний змій, сповнений життєвими силами і здоров’ям?

Дракон — хижак, а значить, заохочуються м’ясні та рибні страви. Жодних напівфабрикатів, тільки свіжі та корисні продукти.

М’ясне блюдо, залите палаючим спиртним, припаде до душі вогнедихаючому господареві нового року.

М’ясо або рибу можна запекти з декількома видами овочів. Бажано, щоб це були овочі оранжевого, жовтого, червоного кольору, які так любить примхливий Дракон. І не забудьте про приправи та зелень: петрушку, кардамон, перець, імбир, базилік, одне слово, усе, що наситить готову страву неперевершеним ароматом.

Дракон любить також поласувати фруктами і овочами. Зокрема, гарбузом. Чому саме ним? Помаранчевий — улюблений колір покровителя року. Гарбуз краще приготувати в духовці. Для цього його слід нарізати на невеличкі скибочки у формі човників, всередину налити трохи меду. Приголомшливі ласощі на десерт приємно здивують і порадують гостей.

І, звісно, не слід забувати про звичні салати, які супроводжують новорічні свята з року в рік. Дракон шанує і схвалює кулінарні традиції. Отож і олів’є та шуба можуть вдало доповнити святкове сервірування.

ЗУСТРІЧ НОВОГО РОКУ

За кілька хвилин до півночі постарайтеся ненадовго відво-ліктися від передсвяткової метушні і подякуйте в душі року Кота-Кролика, який минає, за всі важливі й позитивні події, які він привніс у ваше життя. З’їжте шматочок зелені, це буде приємно пухнастому символу старого року. А щойно куранти проб’ють дванадцять разів, зверніть всі свої думки на щось позитивне, щиро побажайте добра і щастя всім присутнім на святі, усім дорогим для вас людям і загадайте бажання.

Нехай новий покровитель року, яскравий і неперевершений Дракон забезпечить його здійснення!

Щастя, радості, здоров’я і благополуччя в Новому 2012 році!

Главная

Козятинці готуються до Різдвяного посту

28 листопада починається Різдвяний піст, який ще називають Пилипів, бо він починається на наступний день після святкування пам’яті святого апостола Пилипа. Під час Різдвяного посту, який триватиме сорок днів, віруючі готуватимуться до зустрічі Різдва. Закінчується піст 7 січня, коли православні відзначають Різдво Христове.

Правила Різдвяного посту

1. Під час посту заборонені м’ясо, вершкове масло, молоко, яйця, сир.

2. У понеділок, середу та п’ятницю Різдвяного посту забороняються риба, вино, рослинна олія (піст вважається строгим, але все-таки не таким строгим, як піст перед Великоднем). В інші дні тижня – вівторок, четвер, субота та неділя – дозволено приймати їжу з рослинною олією.

3. Риба під час Різдвяного посту дозволяється в суботи та неділі і великі свята, наприклад, у свято Введення в храм Пресвятої Богородиці.

4. Від 30 грудня до 5 січня піст підсилюється, і в ці дні навіть у суботу та неділю риба не благословляється. Але саме на ці дні припадає святкування Нового року, що віруючим треба бути особливо зібраними, щоб веселощами, вином і різним спокусами не порушити строгості посту.

5. Різдвяний піст називають «круп’яним». Господинею на столі в цей час є каша. Переважно найпопулярніші каші на столі під час посту – гречана, вівсяна, ячмінна, пшоняна та інші.

Зверніть увагу! Якщо ви раніше ніколи не постилися, входьте у піст поступово, поетапно, почавши хоч би з утримання від скоромної їжі в середу та п’ятницю протягом кількох тижнів.

http://lady.tochka.net

Баллада о верности

Уже несколько лет главной достопримечательностью Тольятти считается не только гигант «АвтоВАЗ», но и малоприметный памятник собаке на окраине Автозаводского района. Семь лет верный пес ждал своих погибших хозяев на улице города…

Его впервые заметили на обочине дороги в далеком 1995 году. Некрупная, плотно сложенная овчарка с визгом кидалась под колеса встречных автомобилей. Машины уезжали, а собака оставалась. Она, преданная и любящая душа, не знала, что те, кого она так отчаянно ждет, не вернутся к ней никогда. История обычная. Россия, дорога, авария. Все погибли… Все люди погибли. А пес выжил…

Летом 1995 года, незадолго до появления собаки-призрака на Южном шоссе, на том же самом месте произошла автокатастрофа. Автомобиль вишневого цвета, в котором молодожены возвращались из свадебного путешествия, столкнулась со встречной машиной. Из всех пассажиров невредимым остался только пес. Во время удара собаку просто выкинуло из автомобиля. Молодая жена умерла еще до приезда врачей. Спустя несколько часов в реанимации умер и мужчина. А собака так и осталась ждать его на том месте, где в последний раз видела живым. Пес не бросил хозяина. Точнее то место, где видел его в последний раз. Он ждал, ждал, что хозяин придет. И он бы обязательно пришел, если бы был жив…

7 лет, в жару и холод, пес охранял последнее пристанище своего хозяина. Только через несколько месяцев грязного, ободранного пса заметили местные жители. Псу дали кличку Константин («постоянный», «верный»). Все ждали, что еще немного — и пес забудет о случившемся. Но каждый день он снова и снова бросался на встречные автомобили. Причем выбирал именно вишневые «девятки»: «Хозяин вернулся!». Но автомобили проносились мимо. 7 лет. Нет, это не представить. Это можно только пережить.

Где ты, хозяин, почему тебя так долго нет? Может быть, вот в этой машине сидишь ты. Сейчас выйдешь и… нет, и эта проехала мимо… И так каждый день… в дождь и в снег… в холод и в зной… 7 лет…

Все это время местные жители подкармливали овчарку и даже пытались приютить пса, но тот словно не замечал сколоченных для него будок. Он не бросил своего поста. Да и людей особо близко к себе не подпускал. Ни мальчишек, ни милицию, ни сотрудников санитарных служб. Не удавалось подойти и тем, кто подкармливал собаку. Все, кто ездил в новый или старый город, видели пса, бегающим вдоль дороги или мирно лежащим. Историю о нем неоднократно публиковали газеты по всей России.

Когда его мертвого нашли в лесу, стали говорить о том, что Костик угодил под колеса большого «КамАЗа», и водитель, испугавшись народного гнева, таким образом «скрыл улики». Но никаких следов насильственной смерти не обнаружилось. Собаки часто уходят, почуяв приближение смерти, чтобы не погибать на глазах своих хозяев. Так и Верный ушел в лес, чтобы хозяин, вернувшись, не увидел его мертвым. Пес был уверен: рано или поздно хозяин придет. Не может не прийти. И поэтому ждал до последнего…

А потом началась другая история. Уже люди в ней главные роли играют. Простые люди. Для начала у дороги сразу поставили щит с надписью: «Псу, научившему нас любви и преданности». Плакат постоянно сдувало ветром. Тогда тольяттинская общественность выступила с инициативой поставить Верному настоящий бронзовый памятник. Через два года после смерти собаки был установлен памятник с надписью «Памятник преданности» на пересечении Южного шоссе и улицы Льва Яшина.

Памятник, по сути, не псу предназначен больше, а самим людям. Чтобы помнили. Собрали 250 тысяч. Ульяновский скульптор Олег Клюев изваял в бронзе собаку, по его словам: «Все, что я пытался воплотить в своей работе, так это — безграничную преданность». По замыслу скульптора, изваянная в бронзе собака «смотрит вдаль с надеждой во взгляде». В 2003 году, в День города Тольятти памятник установили. И теперь на обочине застыл уже не живой, а бронзовый пес.

Скульптура высотой полтора метра установлена на гранитном постаменте так, что у проезжающих по Южному шоссе создается впечатление, что собака поворачивает голову вслед за проезжающими мимо автомобилями. Скульптура псу Верному — это один из символов города. В Копенгагене русалочка, а в Тольятти — памятник собаке, чья преданность и верность стала легендой.

http://freemail.ukr.net/q/start#readmsg,id=13208163770000098560&folder=0&page=2