Юридична допомога безкоштовно — у Козятинській бібліотеці

В читальному залі районної бібліотеки працює безкоштовна громадська приймальня з правових питань. Кваліфікований юрист міськрайонного управління юстиції кожен останній четвер місяця з 11 години надає юридичні  консультації різноманітного характеру.
Сьогодні до послуг юриста, головного спеціаліста управління Кобернюк Марини Василівни,  звернулись  сім користувачів бібліотеки, та  отримали кваліфіковану відповідь і практичну допомогу.
Безкоштовні правові консультації особам з малозабезпечених верств населення, котрі потребують соціального захисту та підтримки необхідні для прийняття рішень з питань приватного життя, захисту їх прав та свобод.

Розкол у районній раді Козятинщини?

АЖІОТАХ НАВКОЛО ОБРАННЯ ЗАСТУПНИКА ГОЛОВИ РАЙОННОЇ РАДИ ТРИВАЄ

 

Більше двох років у голови районної ради не було заступника. Після перших переговорів новообраних депутатів це питання якось затихло само по собі. І ось нещодавно воно знову вийшло на порядок денний. Цього разу ініційоване депутатами-регіоналами, які погрожують зривом сесій, якщо не буде поставлено першим у порядку денному питання обрання заступника. Більше того, вони вимагають погодження саме з їхньою фракцією, як найбільш чисельною у районній раді, тієї кандидатури, яку запропонує на розгляд сесії голова районної ради.

Нещодавно голова районної ради Валерій Стахов зробив вибір — він запропонував кандидатуру від Партії регіонів — депутата Леоніда Паламарчука.

Натомість фракція партії «Батьківщина» внесла на розгляд свою кандидатуру — голови фракції Анатолія Задорожнюка.

Вся ж інтрига в тому, що регіонали повстали проти кандидатури свого однопартійця. Натомість, вирішили підтримувати кандидатуру від опозиційної партії — «Батьківщини» і вимагають від голови районної ради змінити своє рішення на користь кандидата, якого пропонують бютівці.

Які причини таких позицій, наша газета вирішила з’ясувати.

Я ВИЗНАЧИВСЯ ІЗ ДОСТОЙНОЮ КАНДИДАТУРОЮ

Коментує голова районної ради Валерій СТАХОВ:

— Хочу проінформувати всіх, що ЗУ «Про місцеве самоврядування» надає право голові районної ради вносити кандидатуру для обрання на сесії заступника голови районної ради, хоча забирає право одноосібно приймати рішення, оскільки кандидатура затверджується більшістю від загального складу ради, тобто 35 голосами.

Більше половини каденції я працюю без заступника. Обрання заступника є результатом переговорів при обранні голови районної ради, який шляхом домовленостей бере зобов’язання внести на посаду заступника ту чи іншу особу. В поточному скликанні мені вдалося домовитися із депутатським корпусом, не беручи на себе ніяких зобов’язань. І як на мене, сьогодні ніхто не може докорити апарату районної ради, що неналежним чином виконуються всі функційні обов’язки у зв’язку із тим, що відсутній заступник.

Чому я так роблю, також буду відвертим: переважна більшість працівників апарату районної ради отримують надзвичайно малу заробітну плату, як і посадовці в інших органах державної влади. В моєму розумінні, вона неадекватна тій роботі, яку виконують. А маючи вакансію посади заступника, ми економимо фонд заробітної плати, що дає змогу шляхом премій дещо підвищувати працівникам  заробітну плату. До речі, законодавство визначає чітко, що голова районної ради одноосібно розпоряджається коштами, які виділені державою для утримання апарату районної ради. А відтак, маю повне моральне право вимагати якісну роботу. Що і робиться на сьогоднішній день.

Тож мені дивно, що це питання постало через 2,5 роки після мого обрання. Та якщо так наполягають депутати, переймаючись, щоб я не переробився, я погодився розглянути на сесії питання про вибори заступника. І звернувся до фракцій та депутатських груп з проханням запропонувати узгоджену кандидатуру. Бо наскільки мені відомо, на сьогодні поки що кандидатури, яка б явно була прохідною, я не бачу. Принаймні, до недавного часу.

Зі своєю пропозицією звернулася лише фракція «Батьківщина». За підписом 18 депутатів фракції вони просили розглянути питання про винесення на посаду заступника — Задорожнюка Анатолія Васильовича. Більше пропозицій не надходило.

Але знову ж таки, за законодавством, вносити кандидатуру — це право голови. І оскільки питання про затвердження заступника ініціювала, як сказано у заяві фракції Партії регіонів, — найбільша їхня фракція, вивчивши особові справи депутатів, та врахувавши те, хто може погодитися на мою пропозицію, а хто ні, я запропонував і буду виносити на сесію кандидатуру Паламарчука Леоніда Петровича — саме від фракції Партії регіонів. Це людина достойна, має серйозний життєвий досвід, професійний, працювала на керівних посадах.

І багато депутатів готові проголосувати за цю кандидатуру.

Прикро, що фракція ПР з цього приводу зайняла не зовсім для мене зрозумілу позицію. Складається враження, що вони настійливо хочуть кандидатуру від якоїсь іншої політичної сили, а не від своєї. Надійшов лист від голови фракції А. А. Діденко про те, що вони не пропонують нікого з їхньої фракції.

В той же час розумію, що можливо знову фракція ПР виявить бажання — зірвати сесію, яка передбачається на 29 березня. Хоча, як на мене, зриви виглядають надзвичайно дивними, оскільки ця політична сила на сьогодні уособлює в собі владу, тож повинна б бути зацікавлена в якнайшвидшому прийняттті рішення, що стосується внесення змін до районного бюджету. Оскільки більше мільйона коштів отримувачі чекають ще з минулого року, які на сьогодні виглядають, як кредиторська заборгованість. Та і в поточному році є надзвичайно багато проблем, які потребують фінансування.

Після того, як була зірвана сесія, я зустрічався із керівниками фракцій, депутатських груп, об’єднань, намаючись зрозуміти, що мені потрібно зробити, щоб відбулася сесія. І до речі, навіть пропонував розглянути питання недовіри голові районної ради. Бо ж якщо сьогодні хтось ставить питання обрання заступників, значить є привід думати: чи справляється із своєю роботою голова ради? Проте жоден із представників фракцій не наполягав на розгляді цього питання. Навпаки, сказали і фракції «Батьківщина», і Партії регіонів, що вони наполягають на розгляді питання саме заступника. Тож задля спільної справи я погодився включити у порядок денний це питання, в тому числі під № 1. Всі погодилися. А наступного дня фракція ПР направила листа про те, що вони будуть брати участь у сесії — якщо кандидатура буде узгоджена із Партією регіонів. Але це не зовсім правильне трактування законодавства.

Тому я, коли спілкувався із керівником фракції ПР, сказав відверто: я б зрозумів, якби члени їхньої фракції, скажімо, проголосували на сесії за бюджет, а потім виступили із заявою, що не хочуть далі працювати, тому що ставлять певні умови. А блокувати сьогодні повністю сесійну роботу, як на мене, не зовсім правильно.

ТАК ВИРІШИЛА ФРАКЦІЯ

Голова фракції Партії регіонів Аліна ДІДЕНКО:

— Паламарчуку Л. П. потрібно було порадитися з фракцією, перш ніж погоджуватися на пропоновану кандидатуру заступника голови ради, адже він пройшов у депутати по списках Партії регіонів, рекомендований  конференцією ПР. Він цього не зробив, тому одноголосно члени фракції вирішили його виключили з фракції та ініціювати конференцію, аби дати оцінку його діям, як однопартійця, бо для нас важлива партійна дисципліна.

Ми фракцією висунули ультиматум, що треба обирати заступника. Але щоб він пройшов більшість, треба було йти на політичні домовленості. А в них прізвище Л. П. Паламарчука не фігурує.  І в першу чергу тому, що у районі він маловідома людина.

Нам починають закидати, що виступаємо проти свого кандидата. Але ми свою кандидатуру не висували, бо хочемо з іншими політичними силами знайти консенсус, щоб мати більшість у районній раді. Адже те, що відбувається на сесіях, це казна-що. Ми будемо переконувати В. І. Стахова, що кандидатура, яку він висуває, не буде підтримана більшістю. Наша фракція вирішила підтримати кандидатуру голови фракції «Батьківщина» А. В. Задорожнюка, якого пропонує його фракція. І це воля всіх 24 членів фракції Партії регіонів, які під цією заявою поставили підписи. У районній раді є заява від 18 членів фракції «Батьківщина», ми ще представимо йому і нашу заяву про підтримку А. В. Задорожнюка. А разом це 42 депутати. В. І. Стахов — мудра людина, тож я не думаю, що він піде в протистояння проти такої кількості депутатів.

Я НЕ ВІДСТУПЛЮСЯ ВІД НАДАНОЇ ДОВІРИ

Кандидат на посаду заступника голови районної ради Леонід ПАЛАМАРЧУК:

— Я дисципліну не порушував, я людина дисциплінована, — переконує у свою чергу Леонід Петрович Паламарчук. — Іне піднімав руки ніколи, що «візьміть мене туди, чи туди». А коли голова районної ради В. І. Стахов запропонував мені балотуватися на посаду заступника голови ради, я горджуся цим. І через те дав свою згоду на це. Тим більше, що знаю: така робота для мене — посильна, бо маю неабиякий досвід. Я працював у партійних радянських органах, завжди спілкувався із людьми. Мені в житті доводилося розраховувати лише на свої сили. Бо ще з 2,5 років залишився без батьків. А знаєте, як було колись у дитбудинку, інтернаті. Але не скаржуся на те. Мене радянська влада виховувала, годувала. І я зробив усе, аби не піти поганою дорогою, якою йшли тоді більшість інтернатських. 2 роки служив в Афганістані. Закінчив два вузи  — інститут сільського господарства і політехнічний. В інституті був секретарем комітету комсомолу курсу, факультету  та інституту всі роки навчання. Можливо, мене мало знають у Козятинському районі, бо я працював у сусідньому Хмільницькому. Спочатку секретарем парткому у Подорожній Хмільницького району, затим

направили у Кропивну того ж району головою колгоспу. У райкомі партії 7 років працював, інстуктором, заворгвідділом. Маю також досвід роботи у Податковій інспекції. Де б я не працював, завжди розумів, що за плечима у мене люди.

У Лозівці, куди я з родиною переїхав близько 8 років тому, аби доглянути хворого батька дружини, створив первинну організацію Партії регіонів, яка вже майже 3 роки працює і нараховує 25 членів. Самі ж люди мені і запропонували йти у депутати. Тому мені боляче сприймати таке ставлення до менеЯ їм пропонував: якщо висунете когось іншого, я зніму свою кандидатуру, але щоб це людина була від Партії регіонів. Але вони на цю пропозицію не пристали. А з тим рішенням, яке вони прийняли — я не погоджуюся. І не буду йти на поводу у тих, хто намагається мене примусити відмовитися від пропозиції  балотуватися на посаду заступника голови ради. Бо ж знаю, що криється за домовленостями з іншою політичною силою моїх поки що однопартійців. Кажу, поки що однопартійців: бо розумію, що після виключення мене з фракції Партії регіонів далі ставитимуть питання  на конференції і про виключення з самої партії. Але їм усім Бог суддя…

Сайт Козятинської районної ради

«Хата на тата» — у Козятині

Чоловік не міг увімкнути пралку понад дві години

Непримітне містечко Козятин Вінницької області невдовзі зазнає гучної слави завдяки веселій родині Жебелевих. Льоня й Іра виховують трьох дітлахів: 14-річного Влада (котрий мріє стати хірургом), другокласника Ярослава та півторарічну крихітку Даринку. Щоправда і діти, і домашня робота — на плечах Ірини. До того ж і спільний бізнес (торгові точки, де продають рибу та кури) практично на ній. Вона і бухгалтерію веде, і торгує, чоловік лишень розвантажує товар і забирає прибуток.

У подружжя є власний бізнес – дві торгові точки, де продають рибу та курку. Але й тут чоловік обрав роль більше ніж скромну: він лише розвантажує товар та забирає прибуток. Документація, бухгалтерія, торгівля та інші робочі «дрібниці» лежать на плечах Ірини. Як і більшість недбалих татусів, Льоня впевнений у своїй готовності взяти хату на себе. Ще б пак – він же ж найстарший в родині, а отже, найдосвідченіший!

На початку програми Леонід був впевнений у своїх силах. У перший день залишив дітей самих вдома і пішов рибалити, а потім — з друзями в сауну. На другий день, коли побачив перелік маминих обов’язків, його оптимізм десь пропав. Проблеми почалися одразу: починаючи від сніданку усе пішло не так. Проте в перші ж дні самостійного господарювання нерви у татка здають: пральна машинка вмикатися не хоче (на цю нехитру процедуру знадобилося понад дві години!), чим годувати дітей і у що їх вдягати – незрозуміло, і взагалі як давати раду в оточенні хатнього «армагедону»…

Льоня кричатиме, ревітиме, говоритиме сам до себе – таких емоційних татусів проект іще не бачив! Щоб увімкнути пральну машину, татусеві довелося дві години перечитувати інструкцію. Він навіть подумав, що машинка не працює, але виявилося все дуже просто — мама поставила програму блокування від дітей, а як виявилося заблокувала її і від чоловіка:) Чоловіку дошкуляли усі обов’язки дружини. Леонід з Козятина пообіцяв дружині, що не скористається «червоною кнопкою». Але і кнопкою скористався, і останнє завдання виконати не встиг…

Він так емоційно нервував, кричав, сварився з сином! Але щоразу брав себе в руки і, як міг, дотримувався графіка дружини. З обов’язковими завданнями йому теж було нелегко. Леонідові потрібно було купити одяг для дітей, придбати і встановити акваріум, провести рекламну кампанію торгівельних точок, приготувати лобстера в клярі і намалювати сімейну картину. Якщо з покупками він більш-менш впорався, рекламну кампанію йому допоміг провести син, то картина чоловіка довела до істерики. Адже він ніколи не малював. Та відеозвернення дружини, яка в цей час відпочивала на Кіпрі, додало йому сил, і змахнувши скупу чоловічу сльозу, Леонід взявся до роботи. Картину намалював, але приготувати лобстера не встиг.

Та, як зізнаються Леонід та Ірина, вони отримали значно більше, ніж гроші — відчули себе сім’єю і зрозуміли, як вони люблять одне одного.Зате уся родина щаслива, бо як вони кажуть: не в грошах щастя.


— Мужики, які сидять на диванах і не помагають дружинам, покайтеся поки не пізно!, — звернувся з екрана до чоловіків герой проекту. — Любіть жінок своїх. Це саме дороге, що у вас є в житті.

http://20minut.ua, СТБ

Козятинське протистояння:»А СУДДІ ХТО?»

 

До написання цього коментаря мене спонукала стаття приватного підприємця Сергія Петричка «Як козятинчани мають відкликати своїх депутатів» в газеті «RIA-Козятин» № 12 від 21 березня 2013 року, де було згадане і моє прізвище. Це вже не перша стаття цього автора, у якій він намагається тиснути на депутатів міської ради, всіляко їм погрожує, застосовує образливі епітети щодо них.
Я не вважаю своїх колег депутатів ні «поліцаями», ні «депутатською гниллю», як охрестили їх Петричко С.П. та його молоді помічники Пузир О.Д. та Шавлюк О.В.
Цікаво, що дає Сергію Пилиповичу моральне право ображати на сторінках газети та інтернет-сайтах сорок депутатів, які представляють інтереси нашої громади, за яких віддали свої голоси жителі міста?
Можливо Сергій Пилипович є видатним громадським діячем, людиною високоморальною, яка поділяє традиційні українські цінності та є авторитетом для більшості козятинчан, молоді, а також старшого покоління? Мабуть що ні!
Можливо, Сергій Пилипович є серйозним підприємцем, виробником, виробничником, справно сплачує кошти до міського бюджету, до пенсійного фонду? Ні!
А може він є щедрим меценатом, спонсором, допомагає дитячим садкам, школам, малозабезпеченим, підтримує фізкультуру та спорт у нашому місті? Мені про це нічого не відомо.
А можливо він відчуває заздрість до діючих депутатів, так як за нього, на його ж виборчому окрузі, його ж сусіди не проголосували?
Стосовно депутатської діяльності хочу зазначити, що «околачивание груш» — це не наші методи.
Мій офіс та депутатська приймальня розміщені в приміщені Асоціації будівельників Козятинщини по вулиці Грушевського, 23, на ганку – державний прапор, телефон 2-46-84. Двері відчинені для усіх.
Зняттям з міського голови звання «Почесного громадянина міста» за допомогою сфальсифікованих підписів ситуацію в Козятині не поліпшити. На мою думку, присвоєння почесних звань діючим чиновникам є недоречним, але жодним чином не впливає на добробут жителів Козятина.
Пріоритетними питаннями сьогодні є забезпечення стабільної роботи житлово-комунальної сфери міста. Було б добре заслухати відповідальних за стан доріг чиновників, дати принципову оцінку їх роботі.
Зрозуміло, що виконувати будь-які соціальні програми без відповідних матеріальних ресурсів неможливо. Тому потрібно зосередитись на питаннях наповнення місцевого бюджету, залучення коштів державного та обласного бюджетів для модернізації нашого міста.
Прикро, що молоді, енергійні люди не займаються корисними справами, а граються дитячими рулетками, фантазують з приводу формування «розстрільних» команд, засмічують медіа-ресурси своєю по-дитячому наївною писаниною.
Депутат Козятинської міської ради Валентина МІКЛУХА,
26 Березень, 2013,
http://komr.gov.ua

 

Села в Козятинському районі досі заблоковані сніговими заметами

 

27 березня у селі Красне Козятинського району досі не розчистили дорогу. Півсела заблоковані сніговими заметами.

За словами місцевої мешканки Надії Павленко, сніга намело на 2 м.

«У суботу 23 березня не було видно ні воріт, ні погребу, ні кухні, все замело. Онук захворів, я хотіла піти у центр села. Де там! Пробралась до воріт, а далі — не можна. Сніг пухкий, то я провалювалась ледь не у повний зріст. Так була запорпалась, що кликала чоловіка на допомогу. Витягнув мене з тих кучугур. То добре, що якійсь ліки вдома були, то було чим лікувати дитину. А якщо швидку викликати? Куди вона приїде? Лікарі по переметам полізуть? Ми доріжки прогорнули по подвір’ю, то місцями як тунелі були. Можна сховатись, нікого не видно», — розповіла вона.

Вулиця, на якій стоїть будинок Павленків, знаходиться за полем.

«Ото з поля і навіяло нам стільки снігу. Дорогу замело всю, не було геть видно, де поле кінчається, а де дорога починається. В перший день по селу горнули дороги, а на нашу вулицю не поїхали. Може, думали, ніхто тут не живе, хоча у нас тут десять хат є. А може злякались тих переметів. Вчора приїхали, то вже не змогли зчистити, бо сніг всівся. Підняв той тракторист ковша і погладив нам поверхню. А все одно по такій дорозі нічого проїхати не може. Може б коні пройшли, то в нас і сани, і віз засипало снігом так, що не прошпортаємося до них. Прямо біда якась! А ще нам жом машина привезла, то проїхати не могла. Скидали той жом на причіп, то так і стоїть той причіп на повороті, нема чим його доставити до обістя», — поскаржилась Надія Іванівна.

Родина Павленків тримає велике господарство, живуть зі здачі молока.

«І молоковоз не може під’їхати до нашої хати. Пару днів чоловік виносив по два відра молока до повороту. Туди метрів 700 треба йти. А куди ще 2 відра дівати? Хоч свині були, то їм згодували б. А так пропадає. Ми в такому розпачі, хоч хмари хватайся. Відрізали нас від світу і все. І що ж тепер чекати літа, поки сніг сам розтане?», — хвилювалась жінка.

Голова Самгородської сільради, до якої відноситься Красне, Микола Чернипко зауважив, що трактор не зміг впоратись з переметами на тій вулиці.

«Там же зо 2 метра намело. Пробували першого разу, не вийшло. Другий раз трохи підтануло, але й тоді трактор не подужав. Почекаємо пару днів, може трохи страхне сніг, то зможемо почистити ту дорогу», — сказав він.

Тетяна ЩЕРБАТЮК, Газета по-українськи