На всю Вінниччину лише козятинські педагоги не можуть отримати зароблене

На Вінничині зарплату вчителям затримують тільки в місті Козятин. Педагогам заборгували майже півмільйона гривень, але влада обіцяє погасити борг за рахунок кредиту. Про це кореспондентові УКРІНФОРМу розповів голова Вінницького обласного комітету профспілки працівників освіти і науки Сергій Пугачов.

— Затримка зарплати по місту Козятин є — близько 500 тисяч гривень. Міська рада не виконав бюджет, і у них не вистачило коштів на зарплату вчителям.

Так, у грудні минулого року були масові заборгованості по зарплаті у всіх областях України — більше 770 мільйонів гривень. Але на Вінничині перед новорічними святами виплатили всі кошти. Більш того, педагоги отримали додатково близько 42% премії до посадового окладу за сумлінну працю, — запевнив Пугачов.

Він уточнив, що педагогам Козятина влада повинна була близько 1 мільйона 300 тисяч гривень. Але вже погашено 700 тисяч гривень, решту обіцяють виплатити найближчим часом за рахунок кредиту.

З 1 січня козятинська «швидка допомога» працює по-новому

 

З 1 січня 2013 року в Україні набуває чинності урядова постанова, якою затверджені нормативи прибуття бригад «швидкої допомоги» на місце виклику, а також введено поділ викликів на екстрені та неекстренние в залежності від стану пацієнта.

Так, згідно з постановою Кабінету міністрів України під № 1119 від 21 листопада 2012 року, норматив прибуття бригад швидкої медичної допомоги на місце події за зверненнями, які належать до категорії екстрених, становить 10 хв в містах, в населених пунктах поза межі міста 20 хв з моменту надходження звернення до диспетчера оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

У постанові зазначається, що «зазначені нормативи з урахуванням метеорологічних умов, сезонних особливостей, епідеміологічної ситуації та стану доріг можуть бути перевищені, але не більше ніж на 10 хвилин».

Крім того, документ передбачає розділення звернень за номерами 103 або 112 на екстрені та неекстренние в залежності від стану пацієнта. Критерії, за якими звернення відносяться до категорії екстрених або неекстренних, описані в додатку до постанови, передає ForUm з посиланням на Інтерфакс-Україна.

Зокрема, до екстрених викликів відноситься: якщо пацієнт втратив свідомість, у нього судоми, раптові розлади дихання, раптовий біль в області серця, блювання кров’ю, гострий біль у черевній порожнині, зовнішнє кровотеча, ознаки гострих інфекційних захворювань, гострі психічні розлади, що загрожують життю та здоров’ю пацієнта або оточуючих. Також за екстреним викликом медики будуть виїжджати, якщо у пацієнта травма (поранення, перелом, вивих, опік, важкий забій, травми голови), ураження електричним струмом, блискавкою, тепловий удар, переохолодження, асфіксія (утоплення, потрапляння сторонніх предметів у дихальні шляхи) , пошкодження при надзвичайних ситуаціях (ДТП, аварії на виробництві, стихійні лиха тощо), отруєння, укус тварин, порушення нормального перебігу вагітності.

До категорії екстрених відносяться також звернення медпрацівників про транспортування пацієнтів, що знаходяться в що вимагає термінової госпіталізації стані.

«Диспетчер оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф направляє до пацієнта бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги невідкладно після отримання звернення, яке належить до категорії екстрених», — наголошується в додатку до постанови.

До категорії неекстренних належать звернення щодо пацієнта, стан якого не є невідкладним і супроводжується раптовим підвищенням температури тіла з кашлем, нежитем, болем у горлі; головним болем, запамороченням, слабкістю; болем у попереку, суглобах; підвищенням артеріального тиску; больовим синдромом у онкологічних хворих ; алкогольним, наркотичним, токсичним синдромом абстинента, передає «Інтерфакс-Україна».

Також до неекстренним буде віднесений виклик, якщо у пацієнта загострення хронічних захворювань у разі, якщо ті перебувають під наглядом сімейного або дільничного лікаря при гіпертонічній хворобі, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічному запаленні печінки, жовчного міхура, кишечника, хвороби нирок, суглобів і т . п.

«Диспетчер оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф перенаправляє звернення, яке належить до категорії неекстренних, в відповідний заклад охорони здоров’я первинної медико-санітарної допомоги в порядку, затвердженому Міністерством охорони здоров’я, а в разі відсутності такої можливості направляє до пацієнта бригаду екстреної ( швидкої) медичної допомоги, яка не виконує екстрені виклики, протягом 1 години з моменту отримання звернення », — наголошується в додатку до постанови.

Постанова прийнята відповідно до ст.6 закону «Про екстреної медичної допомоги».

Також з 1 січня 2013 року набирає чинності закону «Про екстреної медичної допомоги», прийнятий Верховною Радою України 5 липня.

Закон встановлює, що на території України кожен її громадянин або будь-який інший чоловік мають право на безкоштовну, доступну, своєчасну та якісну екстрену медичну допомогу.

Відповідно до закону, іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, а також фізичні особи, взяті під варту або яким призначено покарання у вигляді позбавлення волі, забезпечуються екстреною медичною допомогою в порядку, визначеному Кабінетом міністрів України.

Закон встановлює, що виклик екстреної медичної допомоги здійснюється за єдиним телефонним номером виклику екстреної медичної допомоги 103, або за єдиним номером виклику екстреної допомоги 112. Виклик екстреної медичної допомоги безкоштовний.

Системи медичної допомоги в Криму, областях, містах Київ та Севастополь складаються з центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, станцій екстреної (швидкої) медичної допомоги, бригад, відділень екстреної невідкладної медичної допомоги.

Податок на нерухомість зачепить козятинських власників маленьких квартир

Якщо на вас зареєстровано більше ніж один об’єкт нерухомості – готуйтеся платити

Понад 75 мільйонів гривень податківці планують здерти вже цього року за рахунок податку на нерухомість. Стимулюватимуть несумлінних платників штрафами, а платити доведеться не лише багатим…

За місячне протермінування додаватимуть 10-відсоткову пеню, за двомісячне – 20-відсоткову. Якщо і після цього власники квартир не вивернуть кишені, з ними почнуть працювати відповідні служби. Йдеться навіть про арешт майна.

Нагадаємо, від початку року в Україні почав діяти податок на нерухомість. Сплачувати його доведеться вже з 15 квітня.

Людей, які мають невеликі помешкання чи будинки, звільняють від оподаткування. Ті ж, хто володіє більшими житловими площами, платитимуть 1% або 2,7% від розміру мінімальної заробітної плати. На сьогодні це дорівнює відповідно 12 і 30,5 грн за квадратний метр.

Попри постійні заяви влади, що податок платитимуть лише багаті, практика може показати інше.

Ті, хто має у власності кілька об’єктів нерухомості, обов’язково сплачуватимуть за один із них. Таким чином, наприклад, пенсіонери, які мають дві, хоч і невеликі, квартири або «хрущовку» і будинок, повинні будуть платити податок. Їм дозволять обрати, за який саме об’єкт вигідніше сплачувати кошти. А заможніші люди, які володіють однією квартирою площею майже 120 «квадратів», не потраплять під оподаткування.

Козятинчанкам, які народжуватимуть вдома,доведеться доводити своє материнство

Кабмін затвердив порядок підтвердження народження дитини поза пологовим будинком

Кабінет міністрів України затвердив порядок підтвердження факту народження дитини поза установою охорони здоров’я. Про це йдеться в постанові Кабміну № 9 від 9 січня 2013

Порядок визначає процедуру підтвердження медичною консультаційною комісією факту народження жінкою дитини поза закладом охорони здоров’я у разі, коли таким закладом не проводився огляд жінки і дитини.

Комісія розглядає питання про підтвердження факту народження дитини за письмовою заявою жінки, яка народила дитину, або її чоловіка, родичів, інших осіб, представника служби у справах дітей.

Заявник не пізніше одного тижня з передбачуваного дня народження дитини поза закладом охорони здоров’я, факт народження якого вимагає підтвердження, являє комісії наступні необхідні документи серед яких: письмову заяву, результати аналізів, УЗД, проведених під час вагітності жінки, яка народила дитину поза заклади охорони здоров’я; довідка про генетичну спорідненість між жінкою, яка народила дитину поза заклади охорони здоров’я та дитиною; медична довідка про огляд дитини, народженої поза заклади охорони здоров’я.

У разі відсутності необхідних документів, комісія приймає рішення про обов’язкове огляді жінки і дитини і направляє їх для проведення такого огляду.

Рішення про підтвердження факту народження дитини приймається у разі, коли ймовірна дата пологів жінки збігається з імовірним віком, або наявності довідки про генетичну спорідненість між жінкою, яка народила дитину поза закладом охорони здоров’я та дитиною.

З 1 січня козятинцям купувати житло стає небезпечно

Спрощення процедури реєстрації землі та нерухомості може обернутись для покупців проблемами

Перевірити історію об’єкта нерухомості, можна в Реєстрі прав власності і в БТІ, але вже з початку наступного року, покупець залишиться один на один з новим абсолютно «чистим» реєстром.

Про це заявила нотаріус Людмила Голій.

За її словами, з 1 січня наступного року набуває чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно».

«Договори будуть укладатися на підставі документа, що підтверджує право власності на житло. Перевірити, чи насправді продавець квартири – її власник або він просто знайшов на вулиці потрібний документ, буде дуже непросто», – попереджає юрист.

Як зазначає нотаріус, сьогодні більшість нормативно-правових актів у даній сфері суперечать один одному. Це дає грунт для двоякого трактування законодавства та його застосування. При цьому нотаріусам надано статус спеціального суб’єкта реєстрації при вчиненні нотаріальної дії і користувача, що здійснює пошук відомостей про зареєстровані права, та їх обтяжень у Державному реєстрі прав.

«Враховуючи, що реєстр на сьогоднішній день «порожній», виникає питання, звідки черпати інформацію про зареєстровані права власності? Нотаріусів ставлять в такі умови, що при проведенні реєстрації ми ризикуємо опинитися притягненими до відповідальності за порушення законодавства», – сказала Голій.

Також, нещодавно уряд вніс деякі зміни до постанови «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», відзначає юрист.

За словами Голій, новий порядок реєстрації прав власності на нерухомість полегшив процедуру для продавця, але зробив її менш безпечною для покупця.

«Купуючи квартиру, людина повинна якимись обхідними шляхами дізнаватися, чи було там зроблене перепланування, чи відповідає житло технічним нормам і так далі. Співробітники БТІ не мають права надавати покупцю технічну документацію, а продавець начебто, і не зобов’язаний. Достовірну інформацію про технічну інвентаризації квартири людина отримає тільки після реєстрації свого права власності. В принципі, він купує кота в мішку», – резюмує нотаріус.

 

Сусідський конфлікт у Глухівцях

 

 

Вже довгий час не може знайти спільної мови із своїм сусідом мешканець смт. Глухівці Сергій Мазур. Василь Русалім, що має суміжну із ним садибу, постійно загороджує в’їзд до будинку чоловіка купами жому.  Ані на розмови, ані на зауваження сусід ніяк не реагує.

—    Через ті купи жому ні пройти, ні проїхати до власного городу не можемо, — скаржиться родичка Сергія Валентина, — ми звернулися до селищної ради. Звідти прийшла комісія, подивилася на цю смердючу жижу, що постійно тече нам попід ворота. Виписали акт.

Згідно із висновками комісії, громадянин Русалім дійсно порушив норми Земельного Кодексу України та спричинив незручності для вільного користування присадибною ділянкою своєму сусідові Сергію Мазуру. Члени комісії, серед яких були два депутата селищної ради та землевпорядник, зобов’язали пана Русаліма у місячний термін усунути всі порушення, тобто прибрати той жом, що цілу осінь тік та смердів попід сусідську земельну ділянку. Було це 1 листопада 2012 року.

Пройшов місяць, спливає вже й другий… А Василь Русалім і в вус, як кажуть, не дме. Жодної реакції на складений акт від сусіда Сергій Мазур так і не дочекався. Очевидно, що глухівчанину плювати не лише на добросусідські стосунки, не лише на загально прийняті норми моралі, а й на норми закону. Отже, Сергію Мазуру не залишається іншого виходу, як лише звернутися до правоохоронних органів та до суду у вирішенні цього сусідського «гордієвого вузла».

 

Тетяна Мазур

 

«Дядьку, тато не винен…»

У моїх записниках зібралася сила-силенна різного роду нотатків і вражень од зустрічей з цікавими людьми, події, котрі здебільшого занотовано десь у дорозі, або ж після якихось пам’ятних відвідин. Оце і зараз, гортаючи сторінки одного з таких, обкладинку якого означено підписом «Залізниця», я віднайшов записи, колись вчинені у відділковій лікарні станції Козятин. Тоді випало готувати нарис про одного з тамтешніх лікарів. Пригадалося, то був лікар-уролог Андрій Мельник, який і порадив мені неодмінно зустрітися з одним із його пацієнтів, наголосивши, що це — вельми цікава людина, ветеран залізниці.

Наразі мені знову все те виразно пригадалося, бо я таки мав нагоду спілкуватися з рекомендованим чоловіком і тоді ж зробив ось ці замітки, з яких і закортіло зіткати наступний сюжет. А того разу це був ветеран залізниці Петро Ніколайчук, котрий понад півстоліття чесно і натхненно відпрацював у локомотивному депо ст. Козятин. Починав із довоєння ще учнем, а потому, скуштувавши солі за різних перипетій у житейському морі, назавше пов’язав свою долю із цим трудовим колективом, де й до сьогодні його сердечно поважають і щиро пам’ятають як мудрого наставника і ветерана. Тут у депо Петро Тимофійович багато років пропрацював газоелектрозварником і слюсарем, дбаючи про належний ремонт вагонів, локомотивів, іншого залізничного начиння. Про все це він і спершу повідав мені, коли ми зустрілися з ним за порадою лікаря Андрія Мельника, котрий на той час уже доволі успішно прооперував Петра Ніколайчука і він міг зі мною поспілкуватися у куточку відпочинку урологічного відділення залізничної лікарні. Того разу ця людина зважилася врешті-решт повідати мені багаторічну таємницю свого серця, яка не давала йому десятки років душевного спокою.

— Подумалося, що не так уже і багато мені зосталося топтати ряст на білому світі, а йти до Бога з отаким душевним тягарем дуже не хочеться, — резюмував свій намір виповідатися мій співрозмовник. — Я розповім усе як було зі мною, а вже потому напишіть так, щоб я полегшено зітхнув, прочитавши, якщо ще встигну, бо роки роблять свою невблаганну справу… А жити ще хочеться…

Я відразу ж увесь зібрався ретельно вислухати цю вельми поважну віком людину, котрій сьогодні літа допинаються до восьмого десятка. А тяжба таємниці лягла на його душу далекого грозового сорок третього року, коли був ще підлітком. І те сталося десь зовсім напередчасі звільнення Козятина від німецько-фашистських загарбників. Врешті, оце зважився переповісти висповідане мені Петром Ніколайчуком у подальшому сюжеті так, як досі все те почуте і дещо занотоване в моєму робочому нотатнику тримає пам’ять.

…Світом ще котилася кровожерлива війна. Але все означиміше відчувався крах фашистської окупації. Світле визволення докочувалося і до Козятина, цього вельми важливого стратегічного залізничного вузла. За три дні до нового 1944 р. 69-й гвардійський танковий полк під командуванням двічі Героя Радянського Союзу Івана Бойка зумів блискавично оволодіти залізничним вузлом і врешті звільнити населений пункт Козятин від лютого ворога. Кілька днів він ще квартируватиме в оселі батьків Петра Ніколайчука і його світлий образ і до сьогодні добре пам’ятається Петру Тимофійовичу. Але найважливіше, про що й розповів мені Ніколайчук, станеться, на жаль, до того ясного грудневого дня, коли переможці звільнять його рідний Козятин од фашистських окупантів. А сталося ось таке.

Стояв похмурий грудневий день. Уже відчутно долинав до Козятина рокіт переможних залпів. А тому вельми стурбовано поводили себе чужинці, до того ж з усіх потуг намагаючись утриматися в Козятині, звідки розбігалися численні розгалуження залізничної магістралі, котрою доправлявся вантаж, озброєння, жива сила противника. Батько Петра Ніколайчука через фізичну недугу не згодився для фронту і як міг допомагав радянським воякам тут, у тилу ворога, добре налагодив зв’язки з місцевими партизанами.

Одного грудневого дня з вікна хати запримітив підліток Петро, як заметушилися їхньою вулицею німці, до того ж щось дбайливо місцями вкладаючи в промерзлу землю вздовж парканів попід хатами. Ті, що ішли позаду, відразу ж надійно замасковували зроблене своїми попередниками. Наразі бралося трусити густим снігом, і вже за мить і сліду не стало від старань німців. А тим часом Петро, озувши батькові чоботи, бо вони правили за взуванку, подався на вулицю на ті місця, де щойно поралися чужинці. Розпорпавши свіжу білизну снігу, запримітив поміж наспіх прикиданого груддя кабель. Миттю кинувся до обійстя і вже за хвилину вискочив із хвіртки із сокирою в руках і заходився в кількох місцях розрубувати ту жилу, що несла смерть для наших військ. В чергове роззирнувшись довкола, притьмом забіг до хати і хутчій на теплу піч. Ледь відчувши тепло, зачув на вулиці лемент собак і тупотіння важких чобіт. І вже за якусь хвилину-другу до хати увірвалися троє озвірілих фашистів і по-своєму щось забелькотали. Батько, що був у сусідній кімнатці, вискочив на той лемент і один зі старших, у поважніших погонах, тицьнув батькові у груди цівку дула револьвера.

— Тільки тепер я все зрозумів, але ж було запізно діяти в силу моєї необережності, — важко зітхнувши і ледь стримуючи сльози, що навернулися на повіки очей, виповідався мені старий і осмутнілий колись учиненим чоловік. — Зопалу я забув схитрувати зайти до хати іншим боком, а по свіжо-притрушеному снігу виразно виднілися мої сліди, по яких і зайшли непрохані гості до хати… І я втратив тата назавжди…».

Дещо помовчавши, ковтаючи біль від спогадів, Петро Ніколайчук розповідав: «Я кинувся до офіцера, який тримав револьвер і схопивши його за руку закричав: «Дядьку, тато не винен, це я розрубав кабель, мене встрельте, дядьку…». І цієї ж миті пролунав зловіщий постріл, який зіллявся воєдино з душевним розпачем мами. Батько лежав горілиць і з його грудей цівкою джерелила кров, підтікаючи до чобіт, які мовчазно стояли в щойно відталій од снігу калюжці…».

По цих словах запало глибоке мовчання і я, схвильований отаким душевним зізнанням людини по стількох роках тяжби заподіяного горя рідній людині, кинув позирк за високі шиби вікон. Там гомоніло передвесіння в природі, яке, як мені чомусь здалося тоді, зсунуло важенний хрест тяжби із серця мого оповідача. Зі стану мовчазного спокою мене вивів голос Петра Ніколайчука: «Згодом і мама померла, вона єдина була свідком мого нерозумного вчинку. А я так і носив десятками років тяжбу таємниці, щоправда, оце й до сьогодні не знаходжу собі ніякого прощення за смерть батька… Хіба перед високою його пам’яттю можу щоразу вимовитися: «Прости мені, таточку, прости, рідний…».

…Ставлю крапку в цьому сюжеті із житейського моря і ловлю себе на тому, що життя йому простило страшну провину перед батьком. Адже коли йшов на скоєння зла нелюдам, думав про краще, ним правило почуття дитячої гідності, бодай чимось відплатити чужинцям, які прийшли загарбниками до його краю. Свою синівську провину, що спричинила смерть батька, він спокутував довгі роки самовідданою працею, достойно і чесно проживши кожен новий день на білому світі, не занапастив своєї честі й гідності перед людьми… Вони йому теж простили б усе і раніше, коли б зважився на спокуту вчиненого підлітком гріха. І високі Господні небеса йому простили. Звідки багато-багато років безневинно убієнна батькова душа гріла його в житейському морі…

Едуард ПОДІЛЬСЬКИЙ

(12 лютого 2010)

Євроремонт по-козятинськи: без сексу, зате безкоштовно

 

Козятинчанка «кинула на гроші» майстра, який зробив ремонт у її квартирі. Мешканець одного із ближніх козятинських сіл Сергій офіційно працює. За свою працю отримує трохи більше 1000 гривень щомісячно. У чоловіка — сім’я: безробітна дружина та дві донечки. А щен — золоті руки. Саме тому він завжди намагається знайти їм заняття, а собі — підробіток. Звичайно, нелегально. Тобто, чоловік не є підприємцем, не сплачує жодних податків.  В основному, Сергій займається брудною працею будівельника або ремонтує знайомим та знайомим своїх знайомих житло. Так було і цього разу.

 

Козятинчанці Наталі(ім’я справжнє) Сергія порекомендували як порядного і професіного майстра з «євроремонту». Чоловік одразу ж оцінив об’єм робіт у квартирі одинокої жінки, зійшлися у ціні. Кілька місяців майстер працював, не покладаючи рук. Господиня обіцяла розрахуватися до новорічних свят, отже його родина, думав Сергій, на святки буде сита та з подарунками. Та не так сталося, як гадалося. Коли квартира Наталі засяяла новенькими шпалерами та плиткою, а майстер зажадав отримати зароблене, господиня заявила йому, що грошей віддавати йому навіть не збирається!

Наталя чудово розуміла, що договір у неї із Сергієм про виконання робіт був лише усний, жодних паперів вони не підписували, працював майстер, як кажуть, лише на «чесному слові». Юридично не підкопаєшся.

— А тобі грошей не віддам, — спокійно сказала жінка, — а що ти мені зробиш?  А будеш роздувати «тему», скажу твоїй жінці, що ти зі мною спав!

Від цих слів завжди спокійного чоловіка, доброго батька та вірного сім’янина мало не схопив інфаркт.  Його надії про святковий стіл та подарунки для любих донечок розтанули як дим… Бити жінку чи влаштовувати скандал він не хоче та й не вміє, на його слова про совість вона просто сміється чоловікові у вічі.

У Наталі нема жодних моральних сумнівів у своїх діях, хоча вона і сама виховує доньку.

Часто власники квартир чи будинків вислдовлюють скарги на недобросовісних ремонтників, на обман та махінації під час провведення ремонтних робіт саме з боку майстрів, а тут — навпаки. Ми запитали думку козятинців з приводу цієї ситуації.

— Взагалі противно, що є такі організми … які не розуміють своєї тупою довбешкою, що вони забирають хліб у людини, у його сім’ї, — каже Ірина Павлівна, продавець. — Це свинство — так поступати. 
— У мене кілька років тому був теж випадок, міняв електрику в квартирі, домовилися за ціну, робота там проводилася в три етапи, — ділиться власним досвідом майстер-електрик Валерій. — Перший етап зробив, замовник віддає тільки половину і каже, якби я знав, що так буде дорого, я не став би типа міняти проводку, хоча це було відомо заздалегідь. Потім другим етапом, потрібно було встановити щиток в квартирі. Дзвонить мені не сам замовник, а його жінка, мовляв треба доробляти роботу, а я кажу, поки зі мною не розплатяться, не буду далі нічого робити, взагалі як у людей вистачає совісті. Приблизно два тижні мене вмовляли, але я стояв на своєму. Добре, дзвонить, приходь, я з тобою розрахуюся. Я прийшов, а той знову за своє. Я його слухав, слухав, терпіння у мене увірвалося, я кажу «ви платити збираєтеся чи ні, немає, значить я пішов за сокирою, за що отримав, стільки залишу, решту порубаю до бісової матері». Мабуть, у мене в цей момент був дуже суворий вигляд, дивлюся, поліз у кишеню, дістає гроші. Загалом, роботу я свою доробив.

—     В основному, в світі все влаштовано справедливо, ця аферистка своє отримає, — пророкує дружина будівельника Ірина. — У вас звичайно трохи інша ситуація. А мій чоловік, зазвичай, якщо клієнт новий і об’єм роботи великий, намагається брати аванс. 
— Я от в основному працюю за договором від фірми, — дає свої поради Андрій Васильович, бригадир будівельної бригади. —Думки про аванс навіть в голову не приходять. Це лише потім, заднім числом, починаєш прокручувати і думати … До речі, за 5 років роботи у фірмі, у мене не було ні одного інциденту із замовником по оплаті, якщо був складений договір! Так що папірець краще відразу написати! «Без бумажки — ти букашка», а з папірцем — людина!

Ганна Cобчук