Козятинське РІА краде чужі матеріали

Виявилося, що під прізвищем «лжеавтора» вказано телефон Євгена Білоуса, регіонального видавця вищезгаданої газети, який всю відповідальність за скоєне миттєво переклав на вінницького редактора РІА-к Артема Фляжнікова. Що ж, телефоную до нього. Довго на іншому кінці мені розповідають про те, що абонент не може прийняти мій дзвінок, але через деякий час Артем сам передзвонює мені. Пояснюю йому ситуацію, пан редактор довго вибачається, пропонує якось залагодити ситуацію. Найбільше мені сподобалася пропозиція «а давайте ми вам заплатимо». Пропоную йому у наступному номері РІА опублікувати вибачення та спростування міфічного авторства, та наперед знаю: ніколи та нізащо такого у козятинській РІА не допустять, така вже там редакційна політика. Політика підлості і обману читачів, брехні, безграмотності та «інтернетовських» матеріалів. Вибачте, довго мовчала, та далі вже нікуди, моральна межа перейдена.
Чому ця газета дозволяє лити бруд і обзивати найостаннішими словами(і на ринку не завжди почуєш таку відбірну лайку)на своєму сайті колег-журналістів із конкуруючих видань, з якими ще нещодавно пан Білоус працював в одній редакції, дозволяє собі оцінювати їхній професійний рівень у той час, коли на сторінках козятинської РІА друкується відвертий плагіат, «чорнуха» з трупами та передрук матеріалів «столітньої давності», коли у цих «професіоналів газетного менеджменту» виходять жіночі поздоровлення із чоловічими фотографіями та з купою граматичних та стилістичних помилок? Куди дивиться президент корпорації РІА пан Човган? Чи була хоч якась його реакція на відкрите звернення до нього козятинців, що було опубліковане у тій же РІА та на кількох Інтернет-сайтах?
Скоріш за все, думку тисяч читачів просто проігнорували, адже і керівництво, і дописувачі — язик не повертається людей, що працюють неофіційно і майже задарма,(адже 500 гривень то не зарплатня, а насмішка), назвати журналістами — так і не змінилося.  Помилки ніде не ділися, все лише стає гірше, і гірше. Чи, може у тому й заключається головний принцип роботи: ЧИМ ГІРШЕ, ТИМ КРАЩЕ? ПІПЛ СХАВАЄ? А де ж декларована повага до читача? Де журналістська та хоча б просто людська етика та норми моралі?
Ганна Собчук

Озброєна банда бомбить автозаправки Козятина та Гайсина

 

Двоє з обрізом і в масках хотіли пограбувати автозаправну станцію в Козятині, але втекли. Їх весь тиждень шукала міліція. А цієї неділі, 26 листопада, був ще один напад на заправку. Цього разу в Гайсині. Звідти грабіжники теж утекли. Відстрілялися…

У районах Вінницької області банда озброєних грабіжників бомбить автозаправні станції. За тиждень другу заправку намагалися пограбувати двоє чоловіків у чорних масках. В першому випадку були з обрізом і втекли, коли дізналися, що оператор натиснув тривожну кнопку. В другому — дочекалися приїзду міліціонерів-охоронців і зустріли їх саморобною бомбою.

Вночі з неділі на понеділок, 26 листопада, о 2.21 на пульт централізованого спостереження Гайсинського відділення Державної служби охорони надійшов сигнал «Тривога». Хтось натиснув тривожну кнопку на автозаправній станції.

— Двоє невідомих чоловіків у масках зайшли на заправку в місті Гайсині і, погрожуючи застосуванням зброї, заволоділи грошовими коштами в сумі 2000 гривень, — кажуть у секторі зв’язків з громадськістю обласної міліції.

На виклик направили наряд міліцейської служби, під охороною якої був цей об’єкт. На місце охоронці приїхали менше, ніж за чотири хвилини після спрацювання тривожної кнопки.

— Розосередившись навколо місця ймовірного злочину, міліціонери почали обстежувати об’єкт, — розповів прес-секретар управління Держслужби охорони при обласній міліції Віктор Ловіцький. — Коли один із них відкривав вхідні двері, прямо у проході стався вибух та пролунав постріл. Вибуховою хвилею міліціонера відкинуло на кілька метрів. Він отримав поранення в праву руку цвяхами, якими був начинений вибуховий пристрій.

В міліції уточнили, що бандити кинули саморобний вибуховий пристрій у бік міліціонерів.

Після вибуху бандити хотіли втекти через запасний вихід, куди кинувся другий, вцілілий біля вибуху міліціонер. У його бік кілька разів вистрілили бандити, щоб звільнити дорогу для втечі. Міліціонер теж застосував табельну зброю. Але два нападники грамотно тікали – побігли в різні боки і зникли, бо перестрілка завершилася тим, що ніхто ні в кого не влучив.

— Кулі злочинців пошкодили двері службового автомобіля, але міліціонер залишився неушкодженим, — каже Віктор Ловіцький.

Другий правоохоронець, який отримав поранення від вибуху саморобної бомби, тепер в центральній районній лікарні. У нього пробиті цвяхами передпліччя та кисть.

У службі охорони говорять, що на автозаправці працювали камери відеоспостереження. Відтак, запис допоможе розшуку підозрюваних.

— Зараз працівники міліції проводять усі необхідні оперативно-пошукові заходи, направлені на встановлення та затримання зловмисників, — каже прес-офіцер обласної міліції Анна Олійник.

За її словами, правову оцінку діям злочинців ще не дали. Але вже відомо, що хід розкриття цього злочину взяв на особистий контроль новий начальник Віктор Русин.

А тиждень тому був ще один напад на заправку – в Козятині. Там теж було двоє нападників у чорних масках. Так само вони були озброєні обрізом і стріляли. Але звідти бандити втекли з порожніми руками, бо дізналися: працівник заправки натиснув тривожну кнопку ще до того, як вони зайшли.

— Як тільки я побачив, що двері відкривають люди в масках, то одразу натиснув на кнопку сигналізації, а сам заховався у підсобному приміщені, — каже працівник заправки, який чергував у ніч нападу.

З обрізу стріляли вверх, щоб налякати і змусити віддали всі гроші з каси. Але бандитів налякали: «Міліція вже їде». І коли наряд служби охорони примчав на місце, злочинців звідти вже слід простиг.

Працівники служби охорони швидко обшукали прилеглу до заправки територію, але без результату. Бандитів не знайшли. Не знайшли озброєних утікачів за гарячими слідами і співробітники Козятинського райвідділу міліції, які далі взяли пошуки злочинців на себе.

— На місці працювала слідчо-оперативна група і оперативно-розшукові заходи тривають, — каже Анна Олійник про козятинський напад. – У ході розслідування правоохоронці встановлять, різні злочинці чи одні й ті ж працювали у козятинському та гайсинському випадках.

20 хвилин

 

У Гайсині невідомі в масках пограбували АЗС та поранили міліціонера

26.11

Міліція розшукує злочинців, які скоїли розбійний напад на АЗС у м. Гайсин. Близько 3-ї години ночі двоє невідомих чоловіків в масках зайшли на АЗС у м. Гайсин на Вінниччині та, погрожуючи застосуванням зброї, заволоділи грошовими коштами в сумі 2 тисячі гривень. Працівник автозаправки натиснув тривожну кнопку.

На виклик оперативно прибув наряд державної служби охорони у складі двох чоловік. Під час затримання зловмисників працівник міліції отримав поранення в руку від вибуху саморобного вибухового пристрою, який нападники кинули в бік міліціонерів. Напарник держохоронця застосував табельну вогнепальну зброю, однак злочинцям вдалося втекти з місця скоєння злочину.

Наразі працівники міліції вживають усі необхідні оперативно-пошукові заходів, направлені на встановлення на затримання зловмисників. Надається правова оцінка діям злочинців. Хід розкриття злочину перебуває на особистому контролі начальника УМВС генерала Віктора Русина

www.myvin.com.ua

Голодні роки козятинських залізничників

У ДЕНЬ ПАМ’ЯТі ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ…

Тема надзвичайно важка для вивчення й для дослідження, тому що це суцільна трагедія цілого покоління, цілого народу, цілої держави . І не можна бути байдужим, вчитуючись в історичні документи, які колись писалися під грифом «цілком таємно». Але саме вони дають нам істинну картину людської біди, несамовитих страждань,  розкривають її справжні масштаби. Без таких архівних документів, які побачили світ зовсім недавно, ми не змогли б у повній мірі відтворити об’єктивну картину голоду, який перетворився в суцільний мор – ГОЛОДОМОР.

Питання забезпечення продовольством залізничників, членів їхніх сімей, робітників та службовців, інших категорій населення містечка було актуальним завжди.

Це, в першу чергу, було пов’язано зі збільшенням планових завдань та навантаження по забезпеченню безперебійного та безаварійного залізничних перевезень , що в свою чергу призводило до розширення інфраструктури залізничного містечка і як наслідок — збільшення загальної кількості населення. Так станом на 1930 рік  в місті налічується з залізничним пролетаріатом та другими  до 4 тис. робітників.(Бердичівський міський архів.)

Неодноразово проблеми ці піднімалися на засіданнях райвиконкому та Козятинської селищної ради.

“ Поставити питання перед ОВК про ненормальне постачання м. Козятина мукою, недостача якої зле відбивається на населенні . В зв’язку з чим  потрібної кількості випеченого хліба часто не буває, що викликає незадоволення населення.” (Прот. № 68  засідання  Козятинського райвиконкому , 4 травня 1927 р.

“ Поставити вдруге питання перед ОВК про збільшення завозу борошна для Козятинського району, зокрема для м. Козятина, в якому почувається велика гостра проблема.” (Прот. № 70 засід. Козятинського райвиконкому від 17 травня 1927 р.  № 1409.

Уже наприкінці 1928 року продовольчий дефіцит в країні призвів до введення в містах карток на хліб та інші продукти. Така ситуація спостерігалася протягом наступних років в т. ч. і в м. Козятині.  Особливо ця ситуація  дійшла  до критичної межі  починаючи з осені 1932року та протягом 1933року.

Про що свідчать документи.

Як торкнувся голод наших залізничників — знаходимо у спецповідомленні начальника дорожньо — транспортного відділу ГПУ Південно-Західної залізниці Бережкова секретарю Вінницького обкому КП(б)У М. Алексєєву про настрої працівників залізниці, датований 20 травня 1932року.

«Злободневным вопросом всех прослоек работников Юго-Зап(адной) ж(елезной) д(ороги), в первом квартале 1932г(ода), так и во втором квартале особенно является вопрос снабжения их продовольствием. Недовольство работников транспорта принимает массовый характер и обостряется с каждым днем. Несвоевременная выплата зарплаты, недостаточность продуктов питания, а зачастую отсутствие их совершенно создает крайне нездоровую атмосферу. Так ,если взять состояние самого снабжения на май месяц, то картина такова:

Из занаряженных для всех Эксплуатационных районов Юго — Западной ж. д. на май месяц продуктов, как то муки 30 801тонна, получено 900 тонн, крупы из 224,5 тонн не получено ничего. Кроме того. недополучено 94 тонны за апрель месяц Указанное количество падает на макароны и манную крупу, кои вовсе не были выданы, из-за прекращения работ фабрик за отсутствием продукции для выработки. Из занаряженных 84 тонн мяса, 114 тонн сахара, 205 тонн растительного масла, 204 тонн рыбы на май месяц не получено ничего. Хотя некоторые продукты РТПО по нарядам в мае и получали, но это получение шло в погашение апрельского долга.

В силу создавшегося положения транспортники вынуждены пользоваться услугами рынка, но в связи с дороговизной такого при скудном бюджете они этого сделать не в состоянии. За неимением средств многие транспортники прибегают к тому, что несут на базар продавать домашние вещи, но на базарах на них нет спросу и зачастую можно слышать: “Что вы продаете вещи, вы продуктов дайте. В результате лицо, продающее тот или иной предмет, вынуждено продавать его за бесценок, но чтобы купить себе кусок хлеба, именно кусок, так как он продается даже небольшими кусками.

Такое положение крайне нездоровым отпечатком ложится на политико-моральное состояние рабочих и служащих транспорта. Помимо того, нервозное состояние усугубляется еще появлением в большом изобилии на базарах крестьянства, просящего хлеба. Ежедневно у хлебопекарен создаются огромные очереди, которые за получением хлеба простаивают по несколько часов кряду и в результате  не получивши такого, в виду недостатка. Со всякого рода нецензурными эпитетами по адресу Соввласти расходятся по домам. Не говоря уже об очередях, скопляющихся около хлебных магазинов, зачастую в ряде районов и крупных узлах по нескольку дней кряду хлеб не выдается вовсе. Из-за отсутствия муки в РТПО, а о мелких линейных станциях и говорить не приходится. Таким образом, сдвига в деле снабжения работников транспорта продовольствием в сторону улучшения нет.»

“Крім хліба, машиніст, помічник машиніста і кочегар, що від’їздить на цілу добу, а то й більше, нічого не отримує.

Велике «свято» для паровозників, коли в ларку видають в дорогу 20 грам цукру і дуже рідко на 3 чоловіка одну коробку консерви. Правда іноді буває сир. Але за якістю, цей сир для їжі непридатний.

Безліч скарг, протестів з боку робітників нічого не допомагають, як і не допомагають численні рішення партосередку та місцевкому, щоб покращити  постачання в дорогу. Керівники чекають невідомо на що…

Треба забрати у цих горе – керівників, що шкідливо ставляться  до обслуговування робітників партійні та профспілкові книжки і посадити  на лаву підсудних” (Г-та “Козятинський залізничник №69 14.10.1933р. «Посадити  на лаву підсудних”)”.

Невідомі в масках напали на автозаправку У Козятині

У місті Козятин о пів на дванадцяту годину ночі двоє чоловіків у масках хотіли пограбувати автозаправну станцію, але почувши від оператора, що той натиснув тривожну кнопку сигналізації, одразу передумали і втекли.

Про це повідомило УДСО при УМВС України  у Вінницькій області.

На пульт централізованого спостереження Державної служби охорони надійшов сигнал «Тривога» з охоронюваної АЗС, що знаходиться у місті Козятині Вінницької області. Отримавши сигнал, черговий пульту негайно передав інформацію найближчому до місця події наряду групи затримання.  Наряд відреагував миттєво і через лічені хвилини прибув на місце виклику.

На місці події працівники ДСО встановили, що до приміщення оператора заправки увійшло двоє невідомих чоловіків у масках із предметом, схожим на обріз, зробили постріл угору й почали вимагати гроші.

— Як тільки я побачив, що двері відкривають люди в масках, то одразу відчув небезпеку і натиснув на тривожну кнопку сигналізації, а сам сховався у підсобному приміщені, — розповів працівник АЗС.

Невідомі зробили постріл вгору і почали вимагати гроші, а дізнавшись, що на заправку невдовзі приїде наряд Державної служби охорони, відразу зникли з місця події.

Отримавши прикмети зловмисників, працівники ДСО негайно почали обстеження прилеглої до АЗС території, але за зловмисниками і слід прохолов. Однак більш важливо, що вдалося запобігти трагедії і насамперед тому, що нападники зрозуміли — до них їде озброєна міліцейська охорона.

На місце події також було викликано працівників слідчо-оперативної групи Козятинського райвідділу УМВС України у Вінницькій області, які продовжили пошуки підозрюваних.

www.0432.in.ua

 

Дитині у школі погрожують? Йдіть до директора!

 

 

 

Сьогодні, на жаль, не рідкість дитяча жорстокість. Кілька років тому в козятинській школі побилися дівчата. Гарні, хороші дівчатка, добрі учениці, у минулому ліпші подруги наставили одна одній синців, повидирали клапті волосся. Довелося втручатися навіть міліції. Батьки ж до останнього не знали, що відбувається у душі їхніх дітей.

 

А минулого тижня все сталося з точністю до навпаки: через вчасне втручання педагогів та психолога вдалося уникнути шкільного конфлікту між ученицями однієї із шкіл Козятинщини. Дорослі у цьому випадку спрацювали дуже професійно і коректно. У результаті дівчата, які заледве не побилися, стали мало не подругами.

Мешканка одного із сіл Козятинського району, мама восьмикласниці Тетянки, знедавна стала помічати, що її доньку ніби підмінили. Дівчинка стала нервовою, часто плакала, боялась виходити з дому навіть за необхідності.

—    Вже кілька днів дитина сама на себе не схожа, — розповідає мама дівчинки Галина. — Ми з нею завжди ділимось одна з одною наболілим, а тому перш за все я почала розпитувати, що доньку турбує, чи не сталося чогось у школі, у класі.

Дівчинка спочатку переводила мову на інші теми, а потім… розплакалась. Виявилось, що до неї вже кілька днів чіпляється дівчина зі старшого на рік класу, спочатку обзивала Тетянку, а сьогодні уже навіть спробувала вдарити.

—    Спочатку за коси смикала, а потім у плечі штовхала, — поділилася образою із мамою Таня, — а на завтра «стрєлку» назначила, казала, що мені «покаже»!

Відмінниця Тетянка, худорлява та найменша за зростом у своєму класі,  просто боялася старшу і майже вдвічі більшу дев’ятикласницю. Тим більше, що причиною агресії стали … ревнощі. Так-так, саме ревнощі через хлопчика, що подобався одній, а інша подобалася йому. Банальний «трикутник» та підлітковий вік— така «гримуча суміш» могла породити що завгодно…

Мама як могла заспокоїла доньку та пообіцяла все залагодити, хоча Таня слізно просила її не йти до школи і нікому нічого не казати. Та жінка вирішила інакше. Вона звернулася безпосередньо до директора школи.

—    Що я тільки не передумала, все не знала, як правильно вчинити, — ділиться переживаннями Галина, — спочатку думала просто поговорити з тією дівчинкою, насваритися на неї, потім вирішила, що цією ситуацією все ж таки мають зайнятися педагоги.

Але хто — класний керівник, завуч, директор, педагог-організатор? Врешті, вирішила йти до директора, як не як — він «господар» школи, і саме він має навести у ній лад. Він хоч і чоловік, але інформацію про «дівочі розборки» сприйняв дуже серйозно. Уважно вислухав жінку, розпитав про можливі причини неприязні дівчаток, і запевнив схвильовану матір, що все вирішить.

—    Не дуже вірилось, що він зуміє «розрулити» цю ситуацію, — каже жінка, — але вже через кілька годин із школи подзвонила донька і сказала, що вони із тією дівчинкою помирилися, і вона навіть попросила вибачення у моєї Тетянки!

Обох дівчаток викликали до психолога школи, де у присутності класного керівника «кривдниці» досить коректно та досконало розпитали «що, де, як і чому». Невідомо, які слова дібрала спеціаліст «по дитячим душам», але результат, як кажуть, не забарився.

—    Коли нас розпитували, я аж плакала, — розповідає Таня, — і та Кіра побачила, як мені образливо те, що вона робила, і їй стало соромно. Вона теж розплакалась і почала у мене просити пробачення.

Після зустрічі у психолога пройшов уже тиждень, дівчатка спокійно спілкуються, ніяких «напружень» у стосунках немає.

—    Ми сьогодні робили стінгазету, та Кіра нам навіть допомагала, — радіє примиренню Тетянка.

 

Ганна Собчук

Подорож до міста кави

 

 

Шкільні екскурсії — чудова можливість дізнатися багато нового і цікавого про міста країни, в якій ви живете. Це — спілкування з однокласниками і друзями в невимушеній обстановці, коли є можливість проявити самостійність далеко від дому, батьків, подивитися, як живуть люди в інших містах і куточках Землі. Шкільні екскурсії — це ті події, які пізніше згадуються все життя.

Дуже  цікавою  і  змістовною  була екскурсія до славетного   українського  міста  Львів майже 50-ти козятинських дітей та вчителів, організована педагогами школи №3 за підтримки місцевого турагенства, що відбулася минулими вихідними. Двоповерховий неоплан доставив юних козятинців до міста галицької кави, левів та неймовірної архітектурно-історичної краси.

Львів — унікальне місто. Під час екскурсії козятинчан вразила краса та неповторність архітектури, європейська культура, буяння осінніх квітів, доброзичливість людей. Учні із захопленням проїхали на «Чудо-поїзді» вулицями старого міста, відвідали історичні місця Львова. На думку дітей, Львів — це місто, у яке не можна не закохатися з першого погляду.

— Дами у старовинних нарядах продають на львівських вуличках льодяники, — не стримує захвату 9-тикласниця Яна Кравчук, — по бруківці їздять справжні карети, а будинки так і дихають історією, усі у візерунках та скульптурах!

З неперевершеним захватом продивилися виставу «Голуба троянда» у театрі ім. М.Заньковецької. Цікавою була екскурсія до Музею-Арсеналу — експозиційного відділу Львівського історичного музею — визначної пам’ятки архітектури XVI століття. В експозиції представлено зразки старовинної зброї з більш як 30 країн світу. Ще козятинчани відвідали Аптеку-музей «Під чорним орлом», найдавнішу з існуючих у Львові аптек, єдину в Україні та Європі діючу аптеку-музей.

Та і саме місто є архітектурною пам’яткою, яка вражає своєю величчю, красою, високою культурою. Під час подорожі учні та педагоги Козятина відвідали собор Святого Юра – покровителя Львова. Найсмачнішою подією стало відвідування шоколадної майстерні та копальні кави.

 

Тетяна Мазур

 

Новорічні канікули для козятинців триватимуть три дні

 

Таке рішення прийняв Кабінет Міністрів України. Зокрема, уряд вирішив зробити вихідним понеділок 31 грудня. Зазначимо, що робочий день нікуди не зникне — його перенесли на суботу 29 грудня. Отже, вихідними будуть 30 і 31 грудня, а також 1 січня. Потім українців чекають три робочих дні — 2, 3 і 4 січня, а потім знову вихідні — 5, 6, 7 січня.

Відзначимо, що розпорядження уряду стосується всіх бюджетних підприємств, окрім органів Пенсійного фонду України, «Укрпошти», Державної казначейської служби і банківських установ.

За матеріалами  mgm.com.ua

Центр зайнятості даватиме 45-річним козятиннцям гроші у вигляді ваучерів

 

 

Люди, котрі досягли 45 років, зможуть отримати в центрі зайнятості ваучери для підвищення кваліфікації. Про це розповіла начальник відділу Київського міського центру зайнятості Тамара Харитонова в прямому ефірі каналу «Київ».

«З 1-го січня набуває чинності Закон України «Про зайнятість населення» у 2013 році. У новому законі передбачено, що люди, старші 45 років, можуть отримати ваучер для підвищення своєї кваліфікації. Нині визначається перелік спеціальностей, за якими буде видаватися ваучер і сума коштів у межах 10 прожиткових мінімумів», – зазначила вона.

Перелік спеціальностей обіцяють оприлюднити вже найближчим часом, а ось обирати навчальний заклад, де підвищувати кваліфікацію, людина зможе самостійно.

 

Козятинська шахрайка ошукала десятки людей

Мешканка одного із сіл Козятинщини, молода мама, а за сумісництвом — приватний підприємець Ірина (усі імена змінені), розпочала власний бізнес у Козятині кілька років тому. Так як чоловік її мав власну вантажівку, то і спрямування товару було відповідним — свіжі овочі та фрукти привозились із південних регіонів України та з мінімальною націнкою продавалися у нашому місті.

Торгівля йшла доволі жваво, низькі ціни приваблювали покупців, тому Ірина незабаром задумалась про розширення власного бізнесу. Через деякий час на неї вже працювало близько десятка людей. На ринках Козятина утворилася ціла «мережа» овочевих яток, що належали Ірині та її чоловікові. Деякий час все ніби йшло непогано, але ще через якийсь період прибутки перестали влаштовувати Ірину, і вона для їх збільшення вирішила діяти звичним способом: більше вкласти у товар.

Для цього жінка у одній із вінницьких кредитних спілок взяла позику. Допомогло лише на деякий час. Товар продавався, а весь прибуток від його продажу «з’їдали» проценти по кредиту. Тоді Ірина почала позичати у рідних, близьких та знайомих гроші. У когось — 200 гривень, у кого — 500, у кого — тисячу. Кошти давались «на віру», без жодних розписок чи закладних документів. Своїх працівників «підприємлива» жінка так зуміла переконати у власній платоспроможності, що дев’ятеро(9!!!) козятинців оформили у тій же вінницькій кредитній спілці ПОЗИКИ НА СВОЇ ІМЕНА, а отримані ж із цих кредитів кошти відразу забирала «хазяйка».

— Вона клялася, що буде платити ці кредити, — ділиться наболілим одна із ошуканих Олена, — спочатку так і було, вона платила, але через деякий час перестала, і почала ховатися від кредиторів і від нас теж.

Окрім кредитів, кілька десятків людей ніби під гіпнозом позичали для Ірини кошти у кумів, сусідів, віддавали останнє, відкладене «на чорний день», закладали у ломбард золоті прикраси, а кошти віддавали Ірині.

— Не знаю, нащо я це робила, — розповідає ще одна жертва козятинської «махінаторши» Ганна, — вона просто дивилася в очі, і казала: «Ну, понімаєш, ну дуже нада». І я йшла і робила те, що вона хотіла…

В один прекрасний день родич Ірини заїхав у колишній склад і, ніби між іншим, забрав кредитні договори усіх «екс-працівників». А продавцям, яких «хазяйка» кинула напризволяще, довелося витримувати натиски представників кредитної спілки, які і чути не хотіли про їхні проблеми. «Немає у нас вашої хазяйки, а є тільки ви, ті, чиї підписи стоять під кредитними договорами», — казали вони.

Потім додалися ще й візити інших людей, яких ошукала «овочева королева», до складу, який донедавна знімала жінка, «плавуном» пішли ті, у кого вона позичала гроші. Хтось влаштовував скандал, хтось терпеливо намагався додзвонитися «відсутній у мережі» позичальниці, хтось приводив із собою міліціянтів чи чоловіків з бритими потилицями. Та все було марно. Ірина, яка разом із чоловіком та дітьми орендувала одну із квартир у центрі міста, з місця проживання щезла, на телефонні дзвінки відповідати перестала. Ось тоді ошукані врешті решт зрозуміли, що їх ошукали…

Викручуватися із клубка фінансових проблем кожному із них довелось самотужки. Хтось був змушений продати автівку, аби розплатитися з чужим (по суті) боргом, хтось, плачучи, залишив назавжди у ломбарді прикраси, подаровані чоловіком та дітьми, ще кілька із тих, хто брав у свій час для Ірини кредити, звернулися у прокуратуру. Там обіцяли вивчити справу і прийняти відповідні міри.

Тим часом, за чутками, «підприємниця» Ірина увійшла, як кажуть «у смак», і продовжує свої афери. У одному із сіл Козятинщини вона разом із чоловіком набрали у людей картоплі на десятки тисяч, казали «під реалізацію», та грошей за свої овочі селяни і досі не бачили, у іншому селі — така ж історія трапилася з рибою із ставка одного із орендарів. «Попливла» його рибка до одного із східних регіонів України, продалася там, от лише ані гривні за неї власник так і не побачив.

І це лише вершина боргового «айсбергу», який влаштувала горе-бізнесменша. Крапку у цій історії можуть поставити лише правоохоронні органи. А Ірині варто згадати давню приказку: «людські прокльони на землю не падають».

Ганна Собчук