Ветерани отримають вдвічі більше

Майже вдвічі більшу, ніж минулого року, грошову допомогу до 9 Травня отримають козятинські ветерани війни. Ці виплати мають бути отримані адресатами не пізніше 5 травня, до цього докладають всіх зусиль спеціалісти Управління праці та соціального захисту населення Козятинської міської ради.

 

Як повідомила начальник Козятинського міського відділу персоніфікованого обліку пільгових категорій населення Тетяна Вороніна, в цьому році:

85 інвалідів війни І групи отримають по 1000 гривень (у 2009 році ця сума становила 540 грн.);

47 інвалідів ІІ групи — по 900 гривень (у 2009 році – 430 грн.);

чотири інваліди війни ІІІ групи — по 800 гривень (у 2009 році – 380 грн.).

Окрім того, 325 вдовам і вдівцям інвалідів та учасників війни, бойових дій, жертв нацистських переслідувань, визнаних інвалідами, виплатять по 320 гривень (у 2009 році – 180 грн.) Але за умови, що вони не одружилися знову. 732 учасникам трудового фронту — по 120 гривень (у 2009 році – 70 грн.).

Встановлено також розмір разової допомоги учасникам бойових дій на території інших держав після 1945 року: 1 інвалід армії І групи отримає 600 гривень; 17 інвалідів армії ІІ групи — по 480 гривень; 15 інвалідів армії ІІІ групи — 420 гривень,  99 учасників бойових дій в інших державах — по 380 гривень  та 47 членів сімей загиблих військовослужбовців та члени сімей померлих учасників війни — по 200 гривень. Особи, які належать до кількох категорій, отримають гроші за тією, де випадає більша сума.

Про це сказано в постанові Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи щодо відзначення 65-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років» та з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  та «Про жертви нацистських переслідувань» .

 

Більше газу – менше ям

Дороги  та вулиці міста Козятина після зими є жалюгідним видовищем: ями, вибоїни, тріщини. Водії приватних автівок, маршруток, таксисти і просто перехожі козятинчани не можуть утриматись від обурення.  Стан доріг у місті для них вже давно є наболілою проблемою.

—     Щороку ці дороги латають і латають,  — говорить  козятинський таксист Андрій, а картина щовесни одна і та ж — яма на ямі. От проїхався декілька раз і шарову опору вже потрібно міняти. Я казав своїм напарникам,  давайте якийсь страйк уже влаштовувати. Податки за дороги в ВДАІ ми сплачуємо  через кожних два роки, ще й немалу суму. А дороги просто жахливі. Невідомо, куди ідуть ці кошти.  Скільки уже можна бити автомобілі по цих ямах! Я уже стомився ремонтувати свого «залізного коня»  і боюсь, якщо дороги і надалі такими будуть, то  через деякий час можна взагалі без коліс залишитись.

Їзда козятинськими дорогами є справжнім екстримом. Особливо вночі. Водіям потрібно їздити більш ніж обережно.

—     В темряві, через ці  тріщини та вибоїни, — продовжує  водій з багаторічним стажем, —  на дорозі може бути аварійна ситуація. Ось, наприклад,  їде напроти тебе авто, засліпило фарами. І ти вже не бачиш, де та вибоїна, і так можна стукнутись автомобілем, що у кращому випадку все обійдеться ремонтом.

Весною рух транспорту більш активний, аніж узимку. І майже по всіх вулицях міста дорожнє полотно «чекає» на ремонт.  Саме зараз дороги Козятина найбільш активно збиратимуть свої «жнива» у вигляді погнутих тяг, вирваних амортизаторів, відірваних коліс, а то і вщент розбитих автомобілів.

—     Безпека руху в  найпершу чергу залежить від доріг, – підкреслює начальник Козятинського ВДАІ Сергій Христюк . —  Нещодавно ми робили обстеження доріг у нашому місті, надіслали припис комунальникам, аби ті якомога швидше зробили ямковий  ремонт. Адже їзда такими дорогами є дуже небезпечною і може призвести до ДТП.  Але хочу додати, що, на жаль, це не тільки в нашому місті якість доріг погана. Я бував у багатьох містах України: ситуація аналогічна.

За словами міського голови Михайла Висоцького,  ямковий ремонт козятинських вулиць планується, нехай лишень погода надворі стане теплішою.

Я радився із начальником райавтодора, коли краще розпочинати робити ямковий ремонт, —  коментує ситуацію Михайло Володимирович , — той сказав, що зараз його робити — це пуста трата коштів. Вважаю, що ямковий ремонт повністю проблему із станом доріг не вирішить. Потрібен ремонт капітальний. А таких коштів у міському бюджеті немає.

Посіють більше цукрового буряка

Як відомо, весняний день рік годує. В Козятинському районі також набирають обертів  польові роботи. За даними головного  спеціаліста, агронома районного управління агропромислового розвитку Валентина Кругляка, станом на 6 квітня  на козятинських полях уже посіяно 13 % ранніх зернових від запланованого. З них: ярої пшениці — 560 гектарів, ярого ріпаку—120 гектарів, ячменю — 1100 гектарів, вівса — 72 гектари, гороху — 280 гектарів. Також посіяли 330 гектарів однорічних трав.

Є приємна новина для любителів солодкого. В цьому році цукрового буряка посіють  на 1659 гектарів  більше, ніж у минулому . Також на 872 гектари планують збільшити посівів соняшника . Загалом будуть сіяти більше технічних і кормових культур.

—     А от площа озимих зернових культур цієї весни  значно зменшилась: озима пшениця не змогла добре пережити суворої зими, — зазначає Валентин Кругляк, — колосових  озимих загинуло на площі 650 га. Також не витримав випробовувань морозами і озимий ріпак, загинуло 3236 гектари,  а це — 47% ріпакових посівів.

За словами головного спеціаліста УАПР, якщо будуть несприятливі погодні умови, то ще певна кількість посівів озимих зернових і озимого ріпаку може загинути.  Нещодавно завершилося підживлення озимих, а зараз в районі активно проводяться посівні роботи. Усі сільськогосподарські підприємства Козятинщини забезпечені відповідною технікою.

Вишивала мати квітами рушник

«Любіть Україну, як сонце любіть»,- закликав талановитий поет Володимир Сосюра. І його слова знайшли своє втілення в теперішній  час. Молодий козятинчанин Руслан Курбанов і його однокурсниця Тетяна Волянська із села Болган Піщанського району не просто люблять Україну, а прагнуть донести до інших традиції нашого славного народу. Завдяки цим юним патріотам першого квітня в краєзнавчому музеї Козятина відбулося урочисте відкриття виставки вишитих рушників, на якій були присутні поважні гості із вінницького обласного краєзнавчого музею, заступник міського голови Костянтин Марченко і начальник міського відділу культури Світлана Рибінська.

Близько ста вишитих рушників були виставлені на розсуд глядачів. Усі ці шедеври ручної роботи належать родині Тетяни Волянської. Цікаво, чому мешканка Болган, яке проживає  на самісінькому кордоні із Молдовою, вирішила саме в музеї Козятина представити  колекцію родинних рушників?

—     Ідея відкрити виставку належить моєму товаришу Руслану, — розповідає Тетяна, — ми разом навчаємось в інституті історичної освіти Національного педагогічного університету імені Драгоманова. Коли я запросила Руслана у гості й він побачив, що  у скрині в мене зберігаються багато рушників моєї бабусі і прабабусі, то відразу захотів, щоб мешканці його рідного міста також побачили їх.

Із 14 років Руслан Курбанов активно і безкорисно допомагає директору музею історії міста Козятин Лілії Макаревич — у збиранні музейних експонатів, оформлені виставок. Юнак із дитинства захоплюється краєзнавством, історією і звичаями свого народу. Також він любить писати вірші. Одним із них Руслан відкривав  виставку.

Вперше за своє існування в музеї історії міста запалахкотіли багатством кольорів рушники. Усі вони були оздоблені ручним плетеним мереживом, вишиті муліне, філікосовими, вовняними та шовковими нитками —  хрестиком, двосторонньою гладдю, стовпчиком. Вишиті червоні троянди, бузок, виноград на тканому із конопель полотні, наче живі постають перед очима і створюють теплу і затишну атмосферу. Кожен рушник унікальний. Найдавнішому — понад 90 років.

—    Не було, здається жодної на Україні оселі, котрої не прикрашали б рушниками. Особливо багато потрібно було рушників на весілля, —  розповідає Лілія Гальчевська, заввідділом давньої історії обласного краєзнавчого музею. — В Піщанському районі був звичай обдаровувати рушниками кожного гостя. Ось на виставці також є вишитий весільний рушник із зображенням птахів.

Відкриття виставки порадувало усіх присутніх.

—    Кожний рушник – витвір мистецтва, – говорить директор музею Лілія Макаревич. — Це нелегка праця, більшість із них вишивали ще при керосиновій лампі. Вишитий рушник – це наш вічний символ. Я рада, що в нашому музеї відкрилась така чудова виставка.

Заступнику міського голови Костянтину Марченку вишиті рушники навіяли спогади дитинства, коли подібні рушники вишивала його бабуся і тітка.

—    Приємно, що є молоді люди, які цікавляться нашою історією, нашими традиціями, — ділиться враженнями  Костянтин Володимирович.— Я вдячний Русланові й Тетяні за те, що вони ініціювали цю виставку, яка нагадала усім нам про давні традиції і звичаї.

Тетяна і Руслан, крім теплих і приємних слів, отримали ще й подарунки від міського відділу культури, а також від директора ЦРБ Тетяни Дячук, від представників обласного краєзнавчого музею. Ще один сюрприз їм приготував шанувальник давніх традицій і меценат музею Олександр Чорномаз. Виставка рушників у Козятинському музеї буде відкрита до кінця квітня.

Скільки ж Почесних у Козятина?

Тема про запровадження звання Почесний громадянин  м. Козятина  та присвоєння цього звання окремим особам має свою досить цікаву історію. І тому вважаю за потрібне на ній зупинитися докладніше, так як безпосередньо займалася її дослідженням. Досить цікавим було і те, що спонукало мене до такої роботи. І відбувалося це досить недавно – всього п’ять років тому. Мене зацікавило два аспекти – це різночитання в кількості почесних громадян.

Так, в свій час, у газеті «РІА-К» мова йшла про чотирьох Почесних громадян м. Козятина. А під час святкування 130 –річчя  міста в 2004 році, коли на урочистостях посвідчення Почесного громадянина міста вручалося О. М. Білоус за № 7. Ґрунтовної відповіді секретаріат міської ради дати не зміг. Крім того, про чотирьох Героїв Радянського Союзу, що отримали це звання за звільнення міста, серед почесних згадка була тільки про І. Н. Бойко, але в загальному списку нагороджених офіційно на той час його прізвище було відсутнє. Ще одним поштовхом для дослідження теми став дзвінок  дружини Героя Радянського Союзу – відомого на всю країну льотчика-винищувача І. Г. Склярова   – Ольги Василівни, яка підняла питання про відновлення справедливості про пам’ять героїв  Великої  вітчизняної війни.

Розпочалася велика пошуково-дослідницька робота з метою збору документальної інформації про Героїв Великої Вітчизняної війни, які звільняли місто Козятин, проживали у місті, були його уродженцями та встановлення істини про Почесних громадян  м. Козятина. Протягом року було опрацьовано більше 600 справ по історії міста та Козятинського району, які зберігаються в Державному архіві Вінницької області, опрацьовано матеріали газет місцевого, обласного, республіканського та всесоюзного рівня («Колективна праця», «Жовтневі зорі», «Вісник Козятинщини», «Вінниччина», «Подолія»,  «Комсомольське плем’я», «РІА- Козятин» та інші) — художні нариси, публікації, мемуари, спогади учасників Великої Перемоги – визволителів, про бойовий шлях 1-ї Гвардійської танкової армії, що визволяла місто Козятин.

«Рідне місто Козятин» у наступних номерах продовжить публікацію матеріалів з цієї теми і, за підтримки Зої Вільчинської, розповідатиме про людей, що удостоїлись звання Почесний громадянин Козятина.

Зоя Вільчинська,

начальник архівного відділу Козятинської міської ради

Свободу мопедам

На кермі зелена стрічка, а спереду логотип – саме так виглядав в цей день «залізний кінь» усіх учасників Всеукраїнської мирної акції протесту під назвою «Свободу мопедам!», що відбувалась і в Козятині , 3 квітня, на міській площі. У декого, крім цих атрибутів,  до багажників моторолерів та мопедів були прикріплені зелені прапори. Усіх, хто у цей день приїхав на площу,  об’єднувало одне бажання і одна мета — аби відмінили реєстрацію моторолерів і мопедів, а також  необхідність відкриття нової категорії водійських посвідчень.

—     Сподіваємось, що влада все таки прислухається до наших слів і відмінить цей закон, — говорить учасник акції Олександр Явчук. — У мене немає прав. Але я уже три роки їжджу на моторолері  та знаю усі правила дорожнього руху. Я вивчив їх, перед тим як сідати за кермо.  Вважаю, що цей закон несправедливий щодо тих, у кого є досвід водіння, і тих, хто не порушує правила дорожнього руху. Я з радістю зареєстрував би свого моторолера, якби ціна була доступна.

Інший учасник протесту Михайло Лагодюк стверджує, що реєструватись не збирається, навіть якщо до першого липня не відмінять ці «безглузді нововведення».

—     Буду тікати і ховатись від інспекторів ДАІ, — безапеляційно заявляє він. — Але, якщо ціну за реєстрацію зроблять не надто високу, то звісно, зареєструю свого моторолера.

Підтримати мирну акцію протесту прийшли і козятинські байкери.  За словами рок-музиканта і байкера Артура, новий  закон позбавляє людей можливості дешевого пересування.

—     Це все одно, що реєструвати велосипед чи кросівки, — вважає чоловік.

—     Ми ж не на іномарках їздимо, — підтримує його організатор козятинського байкерського клубу  «Стальное серце» Вадим, — у власника моторолера чи старенького мопеда немає коштів на відкриття нової категорії . І чи це взагалі потрібно всім?  У мене, наприклад, є права категорії В і А. І через примхи влади мені потрібно тепер відкривати нову категорію?!

А ось працівники ДАІ, які спостерігали за протестувальниками, притримуються іншої думки.  Вони вважають, що цей закон потрібно було уже давно запровадити, так як багато неповнолітніх їздять на моторолерах, порушуючи правила дорожнього руху і  до того ж, ще й в нетверезому стані.

—     Ми не проти, щоб штрафували неповнолітніх та батьків, що купують мопеди чи моторолери підліткам. Але чому через це мають страждати інші? – обурюється  учасник акції протесту  Сергій.

Не тільки словами, а й ділом вирішили заявити про  свій протест козятинські власники моторолерів і мопедів. Після звучання українського гімну колона страйкуючих під ревіння сигналів їздила вулицями міста. Та чи доб’ються скутеристи та мопедисти відміни «горе-закону», стане зрозуміло лише першого липня 2010 року.

Чемпіони України — хлопці з Козятина

Минулого тижня на відкритому Чемпіонаті України з волейболу серед юнаків 1996 – 97 років народження козятинські спортсмени Ілля Поліщук (капітан), Саша Руденко, Ілля Гречаний та Максим Онофрійчук довели, що вони найкращі не тільки в області, але й у всій Україні. Ці хлопці настільки майстерно володіють м’ячем, що склали кістяк збірної Вінницької області. Слід відзначити, що до складу цієї команди також увійшли два волейболісти з Козятинського району: Сергій Собчук та Саша Сизоненко (районна команда — срібний призер області). Тож, весь основний склад команди сформувався з козятинчан. Та й головний тренер збірної, свій, рідний — директор Козятинської ДЮСШ «Колос»» Лариса Мамедова, яка ще в минулому році призначена головним тренером збірних команд юнаків 1995 – 96, 1996 – 97 років народження.

В змаганнях взяли участь одинадцять команд з різних куточків України: міста Києва, Дніпропетровської, Харківської, Чернігівської, Чернівецької, Житомирської, Івано – Франківської, Хмельницької, Закарпатської, Полтавської та Вінницької областей. Через таку велику кількість учасників для ігри проходили в двох спортивних залах (м’ясомолочного технікуму та медичного коледжу) в місті Вінниця.

Команди були поділені на дві підгрупи. В нашу входили збірні Вінницької, Полтавської, Івано – Франківської, Хмельницької та Дніпропетровської областей.

—    Цей тур хлопці зіграли «на ура», — розповідає Лариса Мамедова, — вони досить легко, з гарним відривом перемогли всіх суперників з рахунком 2 : 0 та вийшли у фінал.

У фінал із підгрупи виходило по дві команди, і разом з нашою у фінал вийшла команда Хмельницької області. З іншої підгрупи до нього потрапили команди Чернігівської та Чернівецької областей. Тут грали по такій системі: переможці першої підгрупи, змагались командою що показала другий результат в другій підгрупі та навпаки.

Отож, першу гру команда Вінницької області зіграла з командою Чернівців, а збірна Чернігівської області мірялась силами з командою Хмельницької області. Переможці цих ігор зустрілися у двобої за чемпіонство.

Козятинські волейболісти зрозуміли, що перемагають та стають чемпіонами України, як вони самі стверджують, десь через хвилин 10  — 15 після початку другої партії фінальної гри із чернігівською збірною. В першій партії суперники козятинчан тримались краще, а в другій було вже помітно, що стомилися. Наші земляки навіть не випустили їх з десятки.

Додому хлопці привезли медалі переможців та масу найкращих вражень. Їхня перемога була найкращим подарунком тренеру команди Ларисі Мамедовій та капітану Іллі Поліщуку, які 28 березня відзначали свої дні народження.

Дебют «Аrosa» «порвав» залу

Благодійний рок-концерт під назвою «Кришталевий янгол» пройшов у Козятинській школі №4 минулої суботи. Зібрані кошти пішли на допомогу одному з учнів школи, дитині з фізичними вадами.

Вперше перед козятинською публікою виступила група «Аros», яка просто «порвала залу». Виступ дебютантів, вони виконали три власні досить «важкі» рок-композиції, дуже сподобався глядачам, а голос соліста Руслана Ніколюка просто заставляв «мурашок бігати по тілу». Фанати знаменитої «Металліки», хлопці йдуть шляхом своїх кумирів, і пишуть не лише власні тексти, а й оригінальну, не схожу ні на кого, музику. Сподіваємось, що у «Аrosa» велике майбутнє.

Окрім дебютантів, у концерті взяли участь вже відомі козятинцям «Оrіоn» та «Крах імперії». Організували захід учні 11-б класу ЗОШ №4.

«Мистецький олімп» у Козятині

Шостий рік поспіль в Козятині проводиться незабутнє яскраве шоу «Мистецький Олімп». Цього року це дійство отримало нову назву — «Козятин має таланти».  Церемонія нагородження найкращих виконавців Козятинської сцени в цьому році проходила 25 березня, в міському Будинку культури, і присвячувалась Дню працівників культури та аматорів народного мистецтва.

На святі виступили: зразковий аматорський колектив Дитячий хор під керівництвом Тетяни Костюк, народний аматорський колектив Духовий оркестр (керівник Володимир Житкевич), хор ветеранів війни та праці «Прометей», народний ансамбль народних інструментів «Дивограй». Чудовим співом потішили козятинську публіку солісти Жанна Любічева, Світлана Фещук, Інна Хрищенюк, Лариса Ромасько, Олена Пантелєєва та Олександр Бонюк.

До речі, спеціально, щоб підтримати Олена Пантелєєву, на «Мистецький олімп» з Києва завітав автор музичного радіо-шоу «Шукаю продюсера» — Іштван. Пісня «Гіркий туман» з якою співачка виступила на концерті отримала велику підтримку в радіослухачів та інтернет-користувачів з України, Росії, Казахстану, Латвії, Естонії, Америки та Канади, що голосували за козятинчанку. А сама Олена є лауреатом шоу Іштвана та багатьох хіт – парадів.

Киянину взагалі сподобались наші виконавці, але особливо він виділив Ніну Боровську.

— Хотілося б, щоб вона стала зіркою української естради, у дівчини є всі дані для цього, — сказав автор радіо-шоу «Шукаю продюсера».

Блискуче виконав соло на гітарі Максим Ситніцький. Правда, тут не обійшлось без маленького казусу. Приблизно на середині мелодії у гітариста щось відмовило в апаратурі, але зі словами «Я все одно дограю» хлопець усунув поломку і таки виконав номер. Тиша стояла в залі під час виконання номеру вокальним колективом «Струни серця» (керівник Тетяна Коломієць). Їх пісня дійсно брала за душу і навіть викликала у  глядачів сльози. Гарний танок продемонстрував глядачам улюблений танцювальний колектив ДМШ «Колорит» під керівництвом Ірини Лобозінської.

Як завжди, заворожив усіх глядачів народний жіночий вокальний ансамбль «Ворожея». На сцені виступив новий, дуже гарний дует у складі працівників ЦДЮТ Ніни Боровської та Тетяни Фабіцької.

Жодний мистецький захід в місті не відбувається без народного колективу «Вибрикони» . Саме вони: Дмитро Канівський, Наталія Козачук, Сергій Ткачук та Олена Мисюра, раз по раз викликаючи посмішки на обличчях козятинчан, і вели концертну програму.

Урочисту церемонію нагородження подарунками, грамотами та подяками провели міський голова Михайло Висоцький, начальник управління соціального захисту та праці Костянтин Марченко та начальник міського відділу культури Світлана Рибінська.

Геннадій Дубенков не став Почесним козятинцем

26 березня, за ініціативи міського голови Михайла Висоцького відбулася позачергова сесія міської ради. Головним питанням, що розглядали депутати, стало клопотання мера міста про присвоєння звання «Почесний громадянин міста» Геннадію Олексійовичу Дубенкову.  З цього ж питання за день до сесії у редакції «РМ» пройшло засідання дискусійного клубу «Глас народу». Свою точку зору на це питання висловлювали депутати міської ради та представники виконавчих органів міської ради.

У сучасний період кількість людей, котрим присвоєно звання «Почесний громадянин», у різних містах України коливається досить суттєво. Наприклад, у столиці Києві є 46 Почесних громадян, у Харкові – 40, у Вінниці — 29. Якщо звернутись до міст, подібних Козятину, то у Коростені їх налічується 14 осіб, а ось у сусідньому Бердичеві — аж 55!

Історичні нюанси

Звання «почесного громадянина» було встановлено в Росії царським маніфестом 1832 року і надавалося за заслуги перед містом і державою, а також окремим категоріям міських обивателів (особам, які отримали наукові звання, священикам, деяким чиновникам, купцям І гільдії та інш.). Це звання надавало істотні привілеї його носіям і поділялося на потомственне почесне громадянство і особисте. Разом з набуттям почесного громадянства особи, зокрема, верхівка купецтва та інші категорії,  набували ряд пільг: гарантія від перетворення  в міщанство у випадку розорення, право брати участь у міських виборах нарівні з дворянами, звільнення від подушної податі, рекрутської повинності, тілесних покарань у випадку злочину, право бути обраним на міські громадянські посади. Почесне громадянство і пов’язані з ним  права втрачались у ряді випадків. Зокрема, випадку  позбавлення за судовим  вироком доброго імені або в разі злісного банкрутства. Не завжди  бралась до уваги воля  особи, набуття даного статусу здійснювалось з ініціативи як держави, так і за клопотанням особи. Наприклад, у 1899 році в Бердичеві почесними громадянами були брати Іван та Митрофан Рукавішнікови, що були одними з власників міста. Частину міста вони купили у спадкоємців княгині Чарторийської.

Кількість чи якість?

Вперше звання «Почесний громадян міста Козятина» було присвоєне у 1967 році. Першими почесними козятинцями тоді стали семеро воїнів-визволителів нашого міста від німецько-фашистських загарбників. Прізвища Бойко, Андрощук, Духов, Кривошеїн, Гарін, Гогуа, Кунін були «золотими літерами» назавжди вписані у історію нашого міста.

Далі у справі «Почесних громадян Козятина» була велика перерва у часі — аж до 1995 року жодна особа не була удостоєна цього звання. Чи то не знаходилося гідних, чи, можливо, не було кому займатися цією справою, причини невідомі. Наступних два «Почесних» отримали це звання лише  через 28 років —у 1995-му, ще по одній особі це звання присвоювали у 1998, 1999, 2004 та 2007 роках. Два звання «Почесний громадянин Козятина» були присвоєні у 2001 році, шість — у 2005, три — у 2006-му. Всього нині у когорті козятинської «почесної гвардії» — 24 особи. Кожен із відзначених має певні заслуги перед містом Козятин — на трудовій, громадській ниві, у справі визволення нашого міста чи його розбудові. Їхні портрети прикрашають міську Дошку Пошани.

Почесне звання без пільг

Окрім морального задоволення, люди, що отримали право називатися «Почесним громадянами» нашого міста, мали цілий ряд матеріальних пільг. Зокрема, положення про звання «Почесний громадянин м. Козятин» від 2005 року передбачало:

надбавку до пенсій, яку вони  отримують у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, звільнення їх і проживаючих з ними членів їх сімей від оплати комунальних і телефонних послуг, безоплатне оформлення права власності на квартиру, безкоштовне і позачергове встановлення домашніх телефонів, безплатний проїзд у міському транспорті, безкоштовне поховання та виплату у разі смерті родині одноразової допомоги у розмірі 15 мінімальних заробітних плат. У разі смерті Почесного громадянина усі зазначені пільги розповсюджуються на чоловіка(дружину), якщо він(вона) не вступив у новий шлюб.

Та вже через три роки, у 2008-му депутати нині діючої каденції вирішили обмежити пільги для Почесних громадян лише… похованням за рахунок міської ради. Відомо, що «закон зворотної дії не має», а тому для усіх 24 сьогоднішніх почесних козятинців пільги зберігаються, а ось для майбутніх — вони вже не передбачені.

Нічого особистого — справа принципу

Своєрідний подарунок вирішив зробити Геннадію Дубенкову — керівнику Козятинського райкому партії у 1985-90 роках, у свій час народному депутату України від Козятинського виборчого округу — міський голова Михайло Висоцький. Серед заслуг Геннадія Олексійовича — строгого керівника, активного громадського діяча та справжнього господаря — зведення методом «народної забудови» районного Будинку Піонерів (нині Центр дитячої та юнацької творчості), будівля районного управління соцзабезпечення, міської школи №4, районної та відділової лікарень, 30-квартирний будинок для воїнів-«афганців», шляхопровід (тунель), дитячий табір «Пролісок». Але головною причиною такого поспіху щодо присвоєння звання цій людині стало те, що 2 квітня Геннадій Дубенков, якого знають і досі пам’ятають багато із козятинців, святкуватиме своє 60-річчя.

Та, навіть зважаючи на величезну проведену роботу Геннадієм Дубенковим з розбудови міста Козятина та Козятинського району, більшість депутатського корпусу Козятинської міської ради не визнала цього достатнім для того, щоб відзначити колишнього керівника району званням «Почесний громадянин Козятина».

—     Нічого особистого, це справа принципу, — висловив свою точку зору депутат Ігор Лівшиць. Він наполіг на тому, щоб у розгляд наступної сесії були внесені питання необхідності громадського обговорення цього питання.

Лише 12 обранців козятинської громади та міський голова Михайло Висоцький проголосували за, та їх голосів виявилося замало для прийняття відповідного рішення. Комуністи та «регіонали» голосували проти.  Рішення залишилось не прийнятим.